Ось похапцем ідуть одні,
А ті похмурою юрбою…
Поглянь, як наростають дні,
Розкривши стяг над головою!
І, не діждавшися черги,
Вони, мов білиці, стрибають…
Поглянь – які без меж сніги
Біжать з-під колеса трамвая…
На розі усміху просить,
А там – перламутрові сльози —
Сплетіння дивної яси
Виводять на вікні морози…
Рух, блиск – і пролетів вагон!<...