Присвячено Петру Петровичу Артемовському-Гулаку
Де недавно козак гомонів,
Його кінь тупотів,
Як на ляха козак налітав,
В нього спис запускав,
Там тихо по білому степові сивий
Туман розлягається...
Ясний місяць то із-за хмари погляне,
То в хмару ховається...
Степ-земля рідну й нерідну кров допиває;
А проміж трупами стогне, мов розмовляє...