По біломісячнім шляху,
Як гонить місяць-хмаропас
Свої ватаги в вишині,-
Нековані, до нас, до нас
Чвалують коні смертяні.
Безгучні вбивчі скакуни
I тіні-вершники на них,
Примарні вершники німі.
Забачивши грізний той біг,
I місяць криється у тьмі.
Хто зна, куди вони й відкіль?
Весь світ застиг у сні тяжкім.
I враз вривається галоп...