Коли іти – не поспішати
Крізь солов'їні голоси,
Накинувши боярські шати,
Виходять боярські ліси.
Вони несуть в собі величність,
Вони не знають суєти,
І гомонить із ними вічність
Про світ довірливо на "ти".
А я зайшла і зупинилась,
А я не знаю, що й казать:
– Дозвольте, лісе, ваша милість,
Годинку тут погостювать.
Я погостюю ...