Над бетонними джунглями міста стримлять скляні вежі.
В одній з них, високо в хмарах, живе блідий, мов стіна, хлопчина. А на вершечку другої живе дівчинка, худа і слабка, неначе стеблинка. Втім, ні хлопчина не бачить дівчинку, ні дівчинка не бачить його. Правда, малий колись, давним-давно, чув, що на самому вершечку найвищої скляної вежі знемагає в самотності Принцеса. Розповідав йому про це П...