Я так боюсь всіляких людських слів.
На все у них є ясний рішенець!
Це ними звано — пес, це — хата, це — рів,
ось тут є початок, а там є кінець.
Страшить мене їх зміст, їх жартів гра,
що є, що буде — відомо все їм.
Для них не є дивом жодна гора,
а от божеством є майно і власний дім.
Я прагну, змагаюсь, щоб їх віддалить.
Радію, як речі співають мені,
...