На ворізках колиска під
самою стелею — так дід
ладнав, сам прив'язав на сволок.
За шнур колиску колисав
вояк, поранений лежав
на лаві, ще не леґінь — отрок.
На Петра з лісу принесли,
криваві зняли постоли
у пісні: най жию — най гину.
Він вижив, більше не співав,
стогнав, дитину колисав,
бо добрі ґазди роблять сіно.
Дитя сміється, плаче, спить...