О. О. Глєбовій-Судейкіній
Що тоді ти бачиш, ніби в напівсні,
Як вечірній промінь гасне на стіні?
Чайку на блакитній скатерці води
А чи флорентійські золоті сади?
Чи величні парки Царського Села,
Де тобі тривога шлях перетяла?
Чи того ти бачиш біля ніг своїх,
Що з твоєї ласки смерть узяв, як гріх?
Ні, я тільки стіну бачу, й на стіні —
Відсвіти небесні, меркнучі вогні...