Фюлеп не хотів учитися. Що з ним не робили — не допомагало ні добре слово, ні прочуханка. Як не товкмачили йому в голову латинську мову, ніяк вона не давалася йому. Хоч сядь та й плач!
— Що буде тобі, сину? — питав його батько.
Покусуючи губи, Фюлеп водив очима за мухою, що лазила коло підручника.
Я теж прибрав серйозного вигляду: мені було прикро, що Фюлеп незугарний до навчання і цим ганьби...