…Скриня з промоклого
слізьми каміння…
Повна людей, стара прокопчена
муками скриня…
А в грудях дим.
В. Винниченко
Чорні ґрати розпанахали небо.
Червоно-рожеве воно тянуло, манило.
Спішили білі лебеді-хмарки.
За сонцем пливли радість, надії — за обрій.
В камері розіслала свої ризи тоска. Чорні ґрати розпанахали душу.
Поулиці: Анонс… Гастролі… Алегрі… — плакати… плакати…
А в камері —...