Це є поезiя найвища,
Це є найвища простота,
Коли передаються вiршi,
Як поцiлунки — з усi в уста.
Твоï пiснi легкi i свiтлi
(ïх так сприймають слухачi),
Та пам'ятай — у цьому свiтi
Є свистуни i стукачi.
А ти — гiтара, гiлка з дерева,
I ти сьогоднi на кону.
Скажи, кому твоя заревана
Душа потрiбна, ну, кому?..
Вдягайс...