полину колись до незнаного світу
на палубі встану під білі вітрила
побачу як піна якусь афродиту
нову народила
із хвиль фудзіями зринатиме абрис
або орхідейні суматри принади
з перлистого гангу рожевий бенарес
у лотосах шати
та я повернусь дніпре ясної днини
коли навесні розквітають тернини
де хвиль твоїх вічність і врода
жалітись усе є ніщо і без ...