На вершку хмарочоса дев'ятнадцятилітня Марта нахилилася; і коли побачила місто, то сяяло знизу, закрутилася в неї голова.
Хмарочос був срібний, незмірний і щасливий серед цього прекрасного непорочного вечора, а вітер розтягав легесенькі волокна хмар, тут і там, на тлі абсолютно неймовірної синяви. Була це якраз година, коли натхнення полонить міста, і коли кожного, хто не осліпнув, воно приго...