Із нашим штурманом Артемчуком сталося лихо. Він зірвався з крутого схилу сопки, упав, поранив і вивихнув ногу.
Години чотири тому ми вийшли удвох із порту в ліс по дикий виноград і кедрові горіхи. Тайгою через сопки нам тепер годі було й думати повернутися до свого судна.
В обох була таємна сподіванка: може, десь тут є селище. Хтозна...
— А-го-го-о-ов! — загукав я щосили,— Люди, відгукніться!...