Один за одним сходять долі клени,
І музика мовчить по убієнних,
І чорні трави мервляться у страсі
По річці,
по землі,
і по комасі.
Все нижче опускаються коліна –
У ясенів обпалено коріння.
О, хто ми?
Що ми?
Звідкіля прибули?
В нас хвора пам"ять.
Ми усе забули
І вже таки по всьому.
Навіть вітер –
Лиш соломин...