Стефан Малларме
Блакить
Перекладач: М. Москаленко
Блакить, одвічна блесть, в іронії священній,
Ясна, прозоріша за квітів томну лінь,
Поета, що клене безсило власний геній,
Жене безплідною пустелею болінь.
Біжу сліпма: вона в порожню душу хоче
Мені загнати свій пронизливий докiр.
Куди втекти? Яку з твоїх громадь, о ноче,
Затулить хоч на мить її убивчий зі...