Коли, схвильований любов'ю запальною,
Схилившися навколішки перед тобою,
Дививсь на тебе я і думав: ти моя, —
Ти знаєш, чи бажав, кохана, слави я;
Ти знаєш: вдалині від світу гомінкого,
Нудьгуючи ім'ям поета навісного,
Натомлений від бур, байдужий до хули,
Я не зважав на гук докучної хвали.
Хіба могли мене дійнять слова суворі,
Коли, з палким...