І
Перед Даріяном отвиралася вулиця зал. Довжезний ряд різьблених фрагментів стояв перед ним, як звалище святині. Був се матеріал до вівтаря, що мав станути в новім храмі.
Артист сидів похилений під тягарем власного духу. Той тягар ніколи й ніде не покидав його.
В робітню ввійшла дівчина. Темні очі, ясне волосся.
— Не пізнаєш мене? Діточі літа... Ти вчив мене... В ріднім краю... Тепер їду до м...