Тільки-но звечоріло, як до квартири інженера Івана Свиридовича Сокороки з веселим гамором ввалилося п’ятеро колишніх його однокашників. Сторонньому, може, й дивно було б слухати, як вони, поважні люди із сріблом у чупринах, тиснучи руки, вигукували:
— Вітаю, Ваню!
— Поздоровляю, Ваню!
— Спасибі, Костику. І тобі, Петю!
Ваня, Костик, Петя, Павлуша… У кожного з них уже дорослі діти, але їм приєм...