Вибір збруї був також важний. Кипріян купив стрільбу системи "Martin і Henry" і карабін "Rcminington", уживані, однак в добрім стані*. Дуже здивував ся, коли Лї звернув його увагу, що кромі пороху і куль, добре булоб також мати припас експльодуючих куль. Двіста штук не вважав за богато на таку подорож, де нераз треба буде стрічати ся з дикими звірятами. Треба отже було купити два револьвери до тих куль, добрий ловецький ніж, який майже пять літ дожидав купця, лежачи на виставі торговця збруєю в Почфстромі.
Лї впевняв Кипріяна, що саме той ніж буде найпожи-точн'їйшим в дорозі' і чистота, з якою удержував широке а коротке вістрє доказувала, що знав обходити ся з білою збруєю так, як всі' майже Китайці'.
Забрав також Лї свій славний червоний куферок. Кромі великого числа ріжних скриночок, переховував він в ньому 60 метрів тонкого та сильного шнурка.
В протягу кількох годин всї покупки були полагоджені.
Непромокаючі плєди, вовняні верети, кухонна посуда, велика скількість поживи в добре замкнених пушках, ярма, ланцюхи і упряж на зміну та богато инших річий виповняло задню часть воза, а передня, вистелена соломою, була призначена для Кипріяма і його товаришів.
Гільтон гордий був з свойого знаня звичаїв степового житя і розказував про них подробиці', що знова гнівало Панталяччія.
— По що ви обзнакомлюєте Француза з тими подробицями? — спитав на боці Гільтона. — Чи вам так дуже залежить на тім, щоби він здобув нагороду? Я не вчив би його!
Гільтон глянув здивовано на Неаполітанця.
— А дійсно, ваша правда, менї не прийшло би було се на думку.
Кипріян знова росказував Фріделеви про се, що дізнав ся о конях та краю, однак сей не вважав на його оповідане. Був він тоді' занятий виробом вудок і доказував, що треба буде ловити рибу на їжу, коли звірина проїсть ся.
По скінченю приготовань пустили ся сейчас в дорогу. Дванайцять червонавих і чорних буйволів" тягнуло великий віз, а Бардік з високого сидженя з радістю кермував ними, помагаючи собі довгим батогом. За возом їхали в ряді' кінно чотири їздцї, часом тільки віддалюючись для запо-люваня куропатви.
В тім порядку, крізь довгий ряд днів посувала ся мала каравана. По короткій нараді' рішено обібрати дорогу в напрямі Лїмпопо. "
Край Трансвалю, через який йшла дорога, обнимає ЗО мілїонів гектарів простору поміж ріками Вааль і Лїмпопо, на захід граничить з Дракенбергом, англійською кольо-нїєю Наталь, краєм Зулїв і португальськими посїлостями.
Населене становлять виключно Бури, давні мешканці' Рога Доброї. Надії, які осіли тут перед 20 роками і тепер число їх доходить до 100.000. Є се закутина найкраща в Африці', урожайна і здорова, а поклади золота, недавно відкриті, причинили ся до розбудженя жадоби Англійців забрати собі сей край, чого й доконали 1877 р. Однак безнастанні повстаня Бурів і їхня завзята боротьба о незави-симість, роблять панованє Англії в тім краю непевним.
Під зглядом географічним край сей ділить ся на три части: Гудж-Фельд, Банкен — Фельд і Буш — Фельд. Гудж-Фельд, гористий, лежить на півдні', тут находять ся також поклади золота, клімат має сухий і холодний; Банкен-Фельд є рільничим краєм. Має гарне підсонє, численні ріки, долини затінені деревами, о вічно зеленому листю; мешкає тут найчисленнїйша кольонїя голяндських емігрантів. Буш-Фельд, рівнина, що простягаєть ся на північ аж до берегів Лїмпопо, на заході' граничить з краєм Кафрів. Богато тут всякої звірини і сюди заходять на лови фахові мисливі та аматори.
З Почфстрому, який лежить в Банкен-Фельдї, подорожні наші удали ся в півперек рівнини, щоби дійти до берега ріки Лїмпопо.
Ся перша частина подорожі була найлекшою до пере-бутя; край досить цивілізований, а полюванє постачало доволі' поживи. Дикі качки і куропатви находжено на кож-дім кроці*. Ночі перебувано звичайно на фермах, яких властителі', відрізані від світа, раді були дуже подорожним.
Гостинні, приязні і безкорисні були всюди Бури. Після принятого тут звичаю, жертвувано їм звичайно заплату за нічліг, якої стало відмовляли ся, приймаючи тільки який небудь дарунок, як батіг, порох і т. п. За се заосмотрю-вали ще подорожних в муку, помаранчі та варення з брескв. Чесні ті люди живуть на своїх широких рівнинах з патріярхальною простотою. Численні стада прокормлюють їх без великого труду, урожайні поля, які управляють при помочи Кафрів і Готтентотів, постачають їм при невеликім заході' стирти збіжа і ярин.
Доми є з глини, вкриті соломяними дахами, обстанову творять звичайні деревляні столи і стілцї. Старші сплять на ліжках а дїти на овечих шкірах на землі*. Однак і штука найшла тут свій куток. Бури є дуже музикальні, кождий з них грає на флєтї або скрипці*. Ще з більшою охотою віддають ся танцям. Нема для них перешкоди, нї умученя, коли розходить ся о сю улюблену забаву, так, що сходять ся з округа 20 миль на забаву з танцями. Дівчата, виховані в суворих звичаях, носять голяндський стрій і є дуже гарні. Скоро виходять заміж, одержуючи в посагу кілька-найцять волів або кіз, віз і т. п. достатки. До мужа належить збудоване дому і викорчованє кілька моргів землї і в той спосіб є вже заведене нове хазяйство.
Бури живуть дуже довго і ніде в світі' не стрічаєть ся тільки столітніх старців, як тут.
Подорож йшла дуже добре, по добрих слідах, бо на фермах сповіщувано їх, що Матакіт, везений струсом, пере-їзджав перед кількома днями.
Дігнати його, уявляло ся нашим подорожним, була тільки питанєм часу і не турбуючись богато про се, кожен віддавав ся любому собі занятю.
Інжінєр збирав прібки каміня, Фрідель ростини і бавив ся в ботаніка. Панталяччі жартував і насміхав ся з Бардіка і Лїя. Гільтон підняв ся заосмотрюваня кухні* в свіжу звірину і кождого дня приносив куропатви, перепелиці', а часом навіть і антільопу.
В той спосіб доїхали до Буш-Фельд. Ферми стрічали ся щораз рідше і вигляд цілого краю ставав більше дикий. Край Буш-фельд називають також Лїон-Фельд, ізза великої скількости львів, які там лучають ся. Не бачучи їх однак через перші чотири дни подорожі, Кипріян жартував з тої назви.
— Назва ся сталась вже традиційною; льви забрали ся вже мабуть у пустиню — завважав одного дня в розмові з Гільтоном.