Радобужний. Ану?
296
Пуп. Місто з вітринами й модами, сифілісом, горілкою, з старцями і товстозадим міщанством, з золотом і багном... Жере, п'є, корчиться, блює, співає... Це головна тепер дійова особа.
Радобужний. Далі.
Пуп. Село, мов горила, волохате й дике, серце,,повне гнилої землі і торішнього листя... Світить лампадка іконі, кігтявою рукою чухмариться і хреститься: "Господи помилуй!" — і точить ножа на город.
Радобужний. Ще хто!
Пуп. Наш бюрократичний курник!
Радобужний. Ого!..
Пуп. Що ого? Квокчемо, мостимось, обіщаємо всім вип сидіти з яйця соціалізм... Р а д о б у ж н и й. Песимізм!
Пуп. Авжеж песимізм! Б'ємо у весільні бубни, а.життя кричить: "Караул!" Електрифікація! Кого? Чого?. Вошей? Солом'яних хаток?.Гною?
Радобужний. Гаразд, Пуіте! Поговоримо про це на вечірці! А тепер ось що. Я не песиміст, а бач — захворів!. Будь ласка! Заступи мене сьогодні... (Дає наряд). Наряд од парткому... Доповідь на зборах робітників асенізаційного обозу... новий побут...
Пуп. Наряд? Не хочу!
Радобужний. От тобі й маєш. Чому?
Пуп. Ет! Не можу! Нудить!
Радобужний. Чому не можеш?
Пуп. Побут! Асенізаційний обозі, а не побут!
Радобужний. Чудовий початок! Вступ до доповіді!.. (Сміється). Товариші робітники! Старий побут — це уборні, ями, канави, сморід. Треба чистити!.. Комуністична партія не цурається і цієї справи!.. Ну, Пупику? Ти ж у нас поет і філософ...
Пуп. Не піду! Годі!..
Радобужний. Я ж хворий!
П у п.' І я хворий!
Радобужний. По тобі не видно! '
Пуп. Хворий! На зону захворів!
Радобужний. Це що ж за хвороба?
П у ті. Зона? Це таке зілля, що як доспіє, то немов сажа сиплеться і темнить пшеницю.
Р а д о б у ж н и й. То ти ж не пшениця?
Пуп (не слухає). Зона. Сиплеться і темнить кожну зернину думки. Всі степи наші укрила.
Радобужний. Ось воно що! (Іронічно). Ну от, до речі! І за зону у доповіді скажеш...
Пуп. Ні! Годі за попа службу правити! Не можу!
Радобужний. До чого ж тут піп? . "
Пуп. Колись піп, бачивши лихо і злидні, казав: працюйте, молітеся, віруйте і дійдете царства небесного! А тепер я: працюйте, віруйте, прийде-бо царство соціалізму! Фальш!
Радобужний. Залиш філософію! Ми вже будуємо соціалізм! Ми будуємо новий побут!..
Пуп (ущипливо). У себе на квартирі? Так?
Радобужний (вставши). Ти... Ви, товаришу Пупе, краще проспіться! У вас од горілки затуманилась революційна перспектива!
П у п. Та йди сам і станови доповідь... з перспективою^ (Іде).
Радобужний. Стривай!.. Овдію!..
Пуп вийшов.
От же мерзотник! Житня ідеологія! Таню!
6
Ніна Костівна (виглядає напівгола зі спальні). Ти ще вдома?
7
Входить Т а н я.
Р а.д о б у ж н и й. Я зараз іду! Маю читати доповідь! Таню! Дайте костюм! Чаю!
Пуп вертається.
Пуп. Слухайте, Радобужний! До вас приходив делегат із села?
Радобужний. Дайте мені спокій!
Пуп. Сільце таке убоге, в ярку... Школу будують вже п'ятий рік і за браком дерева...
Радобужний. Хай куплять!
Пуп. Вони просили...
Радобужний. Дайте мені спокій! Я хворий! І, будь ласка, делегатів не засилайте!
Пуп вийшов. (До Тані). Тут на столі тези лежали?
Т а н я. Я не бачила.
298
Радобужний шукає, бере листа, розліплює і читав.
Вам який костюм? Радобужний (читає). Що? (Вдивляється у лист). Таня. Який костюм, питаю?
Радобужний (прочитавши листа, схоплюється, ходить, вдруге читає). Такий же міщанин, як і мій чоловік... (Іде до спальні, спиняється, ходить). Так! Ось воно що!
Т а н я. Я за костюм питаю!
Радобужний. Костюм? Вийдіть!
Таня йде. Пауза.
Так! (Кривиться). Не знав цього! (Ще раз перечитує листа, замислюється).
8
Н і н а в сорочці, накрившись ковдрою:
— Поможи, будь ласка, впіймати блоху! Замучила!..
Радобужний (дивиться на неї). Так! Не гадав я, що ти... Ніно... Ага! (Заспокоївшись). Блоху, кажеш? Блоху!..
Ніна. Ти... хворий, чи що?
Радобужний. Я сьогодні маю читати робітникам за новий побут... Хіба почати з блохи? Га? (Нервово сміється).
Ніна. Почни з блохи! Запевняю: робітники не засміють. Чим блоха гірша за твої панчохи?.. А я їх латаю! А рівність ваша де?
Радобужний. Блошина рівність?
Ніна. Хоч яку витворіть, товариші комуністи, для сім'ї!
Радобужний. Що ж поробиш! Я міщанин. Я не з заліза і вогню. Попроси дужого, міцного...
Ніна напружено і мовчки дивиться на нього.
І все ж таки я не міщанин! Драми не зніму! Не бійся!
Н і н а. Я й не боюсь! Що ти маєш сказати?
Радобужний (читає листа). "Милий! Дужий! Міцний! Невже і ви, комуніст із заліза і вогню, з чистою ро-бітницькою кров'ю, такий же міщанин, як мій чоловік та інші? Невже й ви не здатний сміливо переступити за межу міщанської моралі і створити дійсну вільну любов? Я так вірила і вірю вам, милий, єдино бажаний первоцвіте мій... Ніна..." Ти писала?
Ніна. Я...
Радобужний. Кому? Ні на. Кому? (Дивиться на нього і на> лист). Хіба не знаєш?
Ра д обу ж ний. Скажи, кому?
Н ін а. Не тобі. 1 гР а д о б у ж н и й. Я знаю, що не мені.
Ніна. Скажи... Хто тобі дав цього листа?
Радобужний. Він!
Ніна. Він? (Випитує очима). Хто... він?
Радобужний. Він! Дужий і міцний твій!.. Первоцвіт! . .
Ніна. Як так, то чому ж питаєш, кому я писала? (Йде у спальню).
Радобужний. Стривай!.. Мабуть, твій міцний і дужий превелика роззява, що загубив листа... Хтось знайшов і надіслав поштою... Скажи, кому, і я сам оддам.
Ніна (вириває Листа). Це моя... особиста справа!
Радобужний. Вибач... Вона трошки й мене чіпає!.. Не бійсь, я драми не зніму.
Н і н а. Я й не боюсь!
Радобужний. Невже це ти написала?
Ніна. Я!
Р а Хо б у ж и и й! Ніно! Невже це ти серйозно?
Ніна (іронічно). Ні... Це д так... шуткуючи.
Р а до б у ж н и-й (Зірвавшись із голосу). Скажи, кому цей лист?
Ніна. Радобужний! Не губи розумуй
Радобужний. Невже ти... крадіжма?.: Яке ти маєш право писати отак?
Ніна. Право? Ти хотів, щоб я дозволу просила? ,
Радобужни й. Я хотів би, щоб ти поважала мене і... Просто одверто сказала — кому лист?..
Ніна. Вибач! Я йду одягатись!.. (Вийшла у спальню).
Радобужний. Ніно! (Йде за нею).
Ніна. Вибач! (Зачйккє двері й запирає):",
Радобужни Ховаєшся? Одчини! (Грюкає)." Одчини… (одступає). Коли так... гаразд...Таню Костюм!
Т а н я з костюмом.
Радобужний. Не цей! Скільки я вам казав, що коли я йду на завод, то щоб давали кепку, блузу...