Коручка пурпурова.
Рідкісна рослина. Поширена спорадично в правобережних лісових та лісостепових районах. Росте в тінистих переважно грабових лісах.
Коручка темно-червона.
Рідкісна рослина. Розсіяно зустрічається в лісових і лісостепових районах, досить часто — в Західному Лісостепу, на схід — рідше і на Лівобережжі — дуже рідко. Росте в світлих листяних і мішаних лісах, на узліссях і серед чагарників, переважно на вапняковому грунті. Випробувана в культурі в Ленінградському ботанічному саду.
Лімодорум недорозвинений.
Рідкісна рослина. Сапрофіт. Листя у неї зеленувато-буре, кореневище товсте, горизонтальне, з численним товстуватим корінням. Стебло до 80 см заввишки, товсте, зеленувато-фіолетове. Суцвіття — довга рідка волоть з 4—10 великими ліловими квітками. Зустрічається лімодорум недорозвинений лише в Гірському та Південному Криму, подекуди досить рясно, але чисельність його поступово зменшується. Росте на світлих гірських луках, серед чагарників, переважно на вапнякових грунтах. Охороняється в Кримському заповідно-мисливському господарстві та Ялтинському гірсько-лісовому заповіднику.
Любка дволиста.
Рідкісна рослина. Біля основи стебла у любки дволистої — два майже супротивні еліптичні прикореневі листки на красивих черешках. Великі, запашні зеленувато-білі квіти зібрані в довгу рідку китицю. Вони химерні за будовою: біля основи губи мають довгу шпорку, що майже вдвічі більша, ніж зав'язь. Дуже схожі на метеликів. Тому й не дивно, що квіти любки дво-листої охоче відвідують нічні метелики, що злітаються на білий колір і сильний запах. Любка дволиста зустрічається більш-менш звичайно в Закарпатті, Карпатах, Прикарпатті, Розточчі-Опіллі, рідше на Поліссі, зовсім рідко в Лісостепу і подекуди в Степу. Росте в світлих лісах, на галявинах, узліссях, серед чагарників. Випробувана в культурі в ботанічних садах Ленінграда, Москви, Уфи, Кокчетава, Омська. Охороняється в Карпатському заповіднику.
Любка зеленоцвіта.
Рідкісна рослина. Зовні схожа на любку дволисту, однак квіти в неї зеленіші й не такі пахучі. Зустрічається досить часто в соснових, листяних і мішаних лісах, чагарниках нижнього поясу Карпат, в Розточчі-Опіллі; рідше — на Поліссі і в Лісостепу; дуже рідко — в Степу (Дніпропетровська обл., по р. Самарі), звичайно — в Гірському Криму. Охороняється в Кримському заповідно-мисливському госпо-
дарстві та Ялтинському гірсько-лісовому заповіднику.
Малаксис однолистий.
Рідкісна зникаюча рослина. Зустрічається в Карпатах (Івано-Франківська обл., м. Луги, під горою Могура; Закарпатська обл., Боржавська полонина; гора Плай; хребет Свидовець; Рахівський р-н, м. Кваси, м. Ясиня); Розточчі-Опіллі, на Поліссі (Волинська обл., м. Цумань, Олика; на околицях міст Ровно, Житомира, Києва; Сумська обл., Глухівський район м. Шевчен-кове), в Лісостепу (Хмельницька обл., м. Сатанів, м. Летичів; Сумська обл., м. Ромни). Росте на вологих луках, лісових галявинах, серед чагарників, на вологих мохових місцях в лісах.
Надбородник безлистий.
Дуже рідкісна зникаюча рослина. Багаторічний сапрофіт, позбавлений зеленого листя. Стебло у над-бородника безлистого світло-жовте з червоними смужечками, крихке, вкрите плівчастими лусочками. Квіти красиві: пелюстки світло-жовті, губа білувата з кількома рядами пурпурових або світло-фіолетових бородавок, шпорка світло-фіолетова. Квітки по 2—8 сидять в рідкій волоті, спочатку пониклі, пізніше — прямостоячі, дуже запашні. Надбородник безлистий дуже рідко зустрічається в Карпатах (урочище "Мала уголь-ка"), Прикарпатті (Чернівецька обл.), Гірському Криму (заповідник). Росте в тінистих вологих лісах, переважно на вапнистому грунті. Охороняється в Ялтинському гірсько-лісовому заповіднику. Занесений до "Червоної книги СРСР".
Неоттіанта каптурувата.
Рідкісна зникаюча рослина. Зустрічається в Розточчі-Опіллі, на Поліссі, дуже рідко — в Правобережному Лісостепу. На цю рослину можна було натрапити на околицях Києва, останнім часом майже зникла. Росте в соснових і мішаних лісах.
Нігритела чорна.
Рідкісна зникаюча рослина. Зустрічається надзвичайно рідко в Карпатах (Мармароські Альпи). В УРСР проходить крайня межа ареалу. Росте нігритела чорна на високогірних луках, трав'янистих схилах (висота 1600—2300 м над рівнем моря), переважно на вапнистому грунті. Випробувана в культурі (Ленінградський ботанічний сад).
Офрис бджолоносна.
Рідкісна зникаюча рослина. Цінний для науки вид. Суцвіття складається з З—8 квіток, рідке, зовнішні листочки оцвітини рожеві, губа — темно-пурпурова або коричнювата, при основі з квадратною жовтувато-коричневою або червонувато-жовтою плямою, оточеною вузькою подвійною каймою жовтого кольору.
Зустрічається офрис бджолоносна дуже рідко в Південному Криму. Росте в світлих лісах, серед чагарників, на узліссі. Культивується в Голландії та ФРН. Занесена до "Червоної книги СРСР".
Офрис комахоносна.
Рідкісна зникаюча рослина. Надзвичайно декоративна. Волоть несе 12 квітів. Пелюстки їх зовнішнього кола зеленуваті, внутрішнього — червонувато-бурі з оксамитовим опушенням. Губа майже плоска, трьохлопатева, темно-червоно-бура з оксамитовим опушенням, посередині з голубуватою плямою.
Дуже рідко зустрічається офрис комахоносна в Прикарпатті. Росте в світлих лісах, серед чагарників, на гірських схилах, переважно на вапняках. Випробувана в культурі (Ленінградський ботсад). Занесена до "Червоної книги СРСР".
Офрис кримська.
Рідкісна зникаюча рослина. Суцвіття рідке, з 3—8 квітами; листочки зовнішнього кола оцвітини жовтувато-зеленуваті, губа — темно-фіолетово-бура з двома поздовжніми голубими лініями і злегка трикутним придатком на кінці. Зрідка ця рослина зустрічається в Гірському Криму (крім яйли) та на південному березі. Культивується в Голландії та НДР. Занесена до "Червоної книги СРСР".
Офрис оводоносна.
Рідкісна зникаюча рослина. Листочки зовнішнього кола оцвітини світло-лілові, губа широкоовальна, пурпурово-бура з трьома синювато-фіолетовими плямами, обведеними вузькою жовтою смугою. Зустрічається дуже рідко в Гірському (крім яйли) та Південному Криму. Росте в світлихлісах, на кам'янистих схилах. Занесена до "Червоної книги СРСР".