Автолік
(убік)
Настав сильце, сиди та жди,
Бо пташці не минуть біди.
Блазень
Без рахівника я не впораюсь. Погляньмо, що мені треба купити для нашого свята овечих стрижіїв? Три фунти цукру, п'ять фунтів ко-ринки, рису, — навіщо їй заманулося того рису, моїй сестричці? Але батько призначив її господинею свята, і вона дуже з того радіє! Вона приготувала двадцять чотири букети для стрижіїв, для троїстих спі-ваків, — усіх таких гарних! Але чи не всі вони тенори та баси — тільки один пуританин серед них, так той співає псалми і тоді, коли вшкварять веселої. Треба буде прихопити шафрану,* щоб підкрасити пироги з грушами, взяти мускатних горіхів, фініків, — ні, їх нема в моєму списку, — сім горіхів, один чи два корінці імбиру, — але це треба буде в кого-небудь позичити, чотири фунти слив і стільки ж родзинок...
Автолік
(лежачи на землі)
Ой лишенько, навіщо я на світ народився?*
Блазень
В ім'я моє...
Автолік
Пробі, пробі! Зніміть з мене це лахміття, і я помру, помру, по-мру!
Блазень
Бідолашний, замість знімати це лахміття, тобі треба було б чо-гось додати.
Автолік
О пане, його бруд гнітить мене більше, ніж усі стусани, яких я нахапався, а вони були дошкульні, і як почати їх рахувати, то й міль-йонів не вистачить!
Блазень
О бідолахо, мільйони стусанів — це неабищо!
Автолік
Мене обікрадено, добродію, ще й побито. Розбійники забрали в мене гроші та одяг, мені ж лишили це мерзенне ганчір'я.
Блазень
І хто ж то був, вершник чи піший?
Автолік
Піший, мій добрий пане, піший.
Блазень
Певна річ, судячи з одягу, що він тобі лишив, то був піший. Як-би це був плащ вершника, він би тобі ліпше прислужився. Дай-но ме-ні руку, я допоможу тобі. Дай руку й ходімо разом.
(Допомагає Автоліку підвестися)
Автолік
Ой мій добрий пане, ой! Помалу, благаю вас!
Блазень
Бідолашний ти мій!
Автолік
О пане, помалу, добрий мій пане! Я боюся, що мені викручено руку.
Блазень
Погляньмо! Ти можеш її піднести?
Автолік
Помалу, мій добрий пане.
(Витягує в нього гаманець)
Пане мій добрий, помалу! О, як ви мені милосердно допомогли!
Блазень
Тобі потрібні гроші? Я можу тобі дати трохи.
Автолік
Ні, дорогий мій, найдорожчий пане, ні, благаю вас. Мій родич живе за три чверті милі звідси, я піду до нього. Він дасть мені і гро-шей, і всього, що мені заманеться. Не пропонуйте мені грошей, за-клинаю вас: ви раните мені серце.
Блазень
А як виглядав той чолов'яга, що так вас зобидив?
Автолік
Цей чолов'яга йшов дорогою з візочком, колись я знав його, він служив у принца. Не знаю, за що саме його прогнали з палацу, але, напевно, за одну з його чеснот.
Блазень
За одну з вад, хочете ви сказати? Бо за чесноти з палацу не вига-няють. Чесноти плекають, щоб вони лишилися там назавжди. Але во-ни зупиняються там лише тимчасово.
Автолік
Так, пане, я саме й хотів сказати "вад". Того чолов'ягу я знав досить добре. Коли його вигнали, він ходив з мавпою по ярмарках, потім був судовим виконавцем; згодом він придбав лялькову виставу про блудного сина одружився з удовою лудильника десь за милю від мого помешкання. Нарешті, помінявши хтозна-скільки шахрайських занять, він обрав собі ремесло злодія. Дехто кличе його Автоліком.
Блазень
Чума б його задавила! То таки злодій, слово честі, справжній злодій. Він вештається по ярмарках, по святах та по ведмедячих боях.
Автолік
Правда ваша, пане. Він такий, саме такий, мерзотник, він нап'яв на мене це лахміття.
Блазень
Більшого злодія та боягуза нема на всю Богемію. Ви б тільки глянули на нього згорда і сплюнули, то він би й накивав п'ятами.
Автолік
Мушу признатись вам, пане, з мене боєць ніякий. Мені бракує для цього мужності, а він знав це, присягаюся вам.
Блазень
А як ви тепер почуваєтесь?
Автолік
Набагато краще, мій добрий пане: я вже можу триматись на но-гах і навіть іти. Я можу навіть покинути вас і піти потихеньку до того мого родича.
Блазень
Хочете, я проведу вас трохи?
Автолік
Ні, мій любий пане: не треба, добрий мій пане.
Блазень
Гаразд, тоді щасливої дороги. Мені треба піти купити приправ для свята овечих стрижіїв.
Автолік
Хай вам щастить, мій добрий пане.
Блазень виходить.
Як для приправ, то твій гаманець не такий уже й гарячий. Я там теж буду, на вашому овечому святі. І коли це шахрайство не приведе за собою ще одного та коли стрижії самі не будуть пострижені, то нехай мене викреслять зі списків злодіїв і запишуть моє ім'я до Книги Чес-нот.
( Співає)
Вперед-бо, в добрий час — у путь,
Хапай усе, що вдасться!
Веселі довго проживуть,
Сумних же візьме трясця!
(Виходить)
Сцена 4
Перед хатиною пастуха.
Входять Флорізель* і Утрата.
Флорізель
Прикраси незвичайні вам дають
Нове життя: тепер ви не пастушка,
Ви — Флора* на порозі квітня. Це
Стрижійське свято — наче асамблея
Малих богів, ви ж — їхня королева.
Утрата
Великодушний пане мій, мені
Так важко докоряти вам безумством:
Пробачте, що сказала я це слово!
Ви, благородний і достойний принц,
На кого дивиться уся країна,
Воліли ви сільське вбрання вдягти,
Мене ж, селянку бідну, повеліли
Убрати, як богиню. Всім відомо:
Немає свята без дурниць, а то
Я спаленіла б, вас уздрівши тут,
Подумала б, що ви заприсяглись
Мені люстерко піднести.
Флорізель
А я
Благословляю той щасливий день,
Коли мій добрий сокіл залетів
На землі батечка твого.
Утрата
Нехай
Юпітер вашу радість береже.
Боюсь я дуже відстані між нами,
А вам становище не дозволяє
Боятися. Тремчу я й нині: що,
Як випадково пройде батько ваш
Повз нас? О доле! Що б подумав він,
Коли б побачив свій найліпший твір
В такій оправі вбогій? Що б сказав?
І як би в цій позиченій красі
Я стерпіла його суворий погляд?
Флорізель
Чекайте тільки радості. Боги,
Схиляючись перед коханням, навіть
З'являлись у тваринячих подобах:
Юпітер став биком, ревів, як бик,
Нептун зеленочубий цапом став
І мекав; Аполлон в плащі вогненнім,
Бог золотий, став бідним селянином,*
Як нині я. Та їх метаморфози
Не мали на меті краси такої,
Такої чистоти. Мої бажання
Не йдуть попереду моєї честі,
І не палкіші прагнення мої,
Ніж віра.