ЖИТТЯ ТА НЕЙМОВІРНІ ПРИГОДИ ХЛОПЧИКА З НАНТА ЖЮЛЯ — ГАБРІЕЛЯ ВЕРНА
"О діти, діти! Ви не вчилися по-справжньому на зорі свого віку! Але так буває завжди: на щастя, сумлінні діти в дорослому віці найчастіше стають тупуватими молодими людьми і довершеними бовдурами".
Це уривок з листа відомого письменника Жюля Верна, якого він написав своєму батькові. Він іронізував і над освітою, і над самим собою... А яким був Жюль-Габріель у дитинстві? Як він навчався? Які захоплення в нього були? Щоб розповісти про це, треба написати роман у дусі Жюля Верна!
ТАЄМНИЦЯ ПАНІ САМБЕН
І діда, й батька Жюля Верна звали П'єрами. Жили вони в місті Нант. І обидва були правниками. А також —знавцями літератури та й узагалі широко освіченими людьми. Біографи кажуть, що дідусь Жюля полюбляв віршувати і вмів це робити дуже добре, навіть витончено. А ще він цікавився технікою, винаходами й наукою. Мати Жюля, Софі, як згадують сучасники, вносила людяність і душевне тепло в інтелектуальне середовище родини Вернів.
Маленький Жюль бачив чимало людей, котрі зверталися по юридичні поради до його батька і діда. О, серед них були дуже цікаві особистості! Багато клієнтів побувало у далеких екзотичних країнах, між іншим, вони розповідали і про свої мандри. Жюль із захватом слухав про дивовижні острови, тропічні ліси і ріки, що були більші за моря. Чи не тоді у Жюля виникла мрія побачити ті дивовижі на власні очі?
Коли хлопчикові виповнилося п'ять років, батьки віддали його до своєрідного приватного дитячого садку пані Самбен. Та Жюля Верна не стільки цікавило навчання і виховні приписи цієї дивної пані, скільки її таємнича поведінка. Мало не щодня жінка ходила на берег моря і пильно вдивлялася кудись у далечінь. Вона могла несподівано припинити розмову, обірвати сама свою думку і зануритися у поважні роздуми. До того ж пані Самбен страх як не любила розмов про небезпечні мандрівки і невідкриті землі. Лише згодом Жюль довідався, що жінку називали вдовою капітана, і вона чекала на свого чоловіка, який зник безвісти у далеких морях. її постійно переконували, що моряк вже не може повернутися. А вона все одно ходила берегом моря і цікавилася кожним судном, що прибувало в порт із країв з дивними назвами.
Жюль уявляв пригоди капітана бойового корабля, його відвагу, витримку і безстрашність. Можливо, він і досі перебуває в полоні у тубільців-канібалів, у диких джунглях чи на забутих Богом островах? А може, він уже втік і повертається до рідної Франци?
Уява Жюля працювала чудово. Часом йому здавалося, що він міг би розповісти все життя цього капітана, переказати всі його пригоди...
ПІДСТУПНІСТЬ І ЛЮБОВ
І
У Жюля-Габріеля був молодший брат П'єр. Його, як ви здогадалися, назвали на честь діда і батька. Як і всі хлопці, Жюль і П'єр билися і мирилися, разом гуляли, вчилися, пустували. і Якось батьки віддали їх до школи-семінарії { Сен-Станіслав. Почалося навчання. Нам відомо, які предмети полюбляв Жюль Верн: вчителі відзначали його успіхи у вивченні географії, написанні творів, співах... Наступні роки навчання підтвердили його пристрасть до географії та латинської і давньогрецької мов. Вчився хлопчик добре, хоча й не був найкращим учнем. Було зрозуміло, що він охоче пише і перекладає з різних мов.
Згодом Жюль Верн почав навчатися в ліцеї. Зірок із неба, як кажуть, він не хапав, проте опановував науки наполегливо і охоче. Педагоги якщо й відгукувалися про нього, то схвально. Випускні іспити Жюль склав без особливих зусиль.
Брати полюбляли гуляти в морському порту та на його околиці. Вітрильники, що прибували до причалів з усього світу, немовби привозили з собою спокусливий вітер далеких мандрів. Із суден вивантажували різні, часом чудернацькі товари, а моряки в тутешніх тавернах розповідали дивовижні історії про пригоди на морі та суходолі. Залишалося тільки слухати смаглявих морських вовків і вірити їхнім оповідкам.
Один з тих моряків, кульгавий бородатий чолов'яга, любив згадувати про пригоди англійця, який врятувався з безлюдного острова, кинувши в море добре закорковану пляшку із запискою про місце свого перебування. І ту пляшку таки виловив якийсь бриг! Папір трохи підмок, чорнило розпливлося, але моряки збагнули, де саме треба шукати бідолаху британця. Жюль слухав розповідь, широко розплющивши очі. То було просто неймовірно, але так хотілося, аби сказане було правдою!
Жюль і Поль заздрили юнгам свого віку, яких вони зустрічали в порту й на міських вулицях. Хлопцям вдалося познайомитися з деякими молодими моряками, й вони дізналися, як живуть і працюють моряки на кораблі під час далекого плавання. Юнги трохи хизувалися своїм становищем і часом з погордою розмовляли з Жюлем і Полем, які були просто в захваті від близькості до "справжнього життя".
Тим часом одинадцятирічний Жюль Верн звернув увагу на свою двоюрідну сестру, кузену Кароліну Трон-сон. Дівчинка була старшою від Жюля лише на один рік, проте вже кокетувала із хлопчиками як могла. Нашого героя охопило почуття, якого він ще не знав. Йому хотілося постійно бути поруч із дівчинкою, щось розповідати їй і, зрештою, здійснити якийсь подвиг на її честь. Кароліна лише поблажливо усміхалася, дивлячись на поведінку Жюля. І цим ще більше розпалювала хлопця. Минали дні, місяці, й наш герой нарешті зрозумів, що дівчинка просто кепкує з нього.
Ображений Жюль замислився над своєю нещасливою долею. "Таке ставлення до мене! Я їй цього не подарую!" — міркував Верн. І він розробив чудовий план. Відтепер ним будуть захоплюватися всі, а Кароліна довіку жалкуватиме, що відкинула почуття такого сміливця і героя. Жюль вирушив до порту.
МАНДРІВКА ДО ВЕСТ-ІНДІІ
В гавані Нанта було, як завжди, повнісінько різних суден. Жюль Верн ішов і милувався бригами та шхунами, проте він шукав одну людину, яка була йому конче потрібна. Це був юнга Жак, з яким Жюль заприязнився десь рік тому. Нарешті Жюль побачив Жака, який змотував якусь линву біля трищоглового корабля.
— Привіт, Жаку! Що робиш?
— Готуємося до відплиття. Наша шхуна йде до островів Вест-Індії! — гордовито мовив Жак.
У Жюля перехопило подих. Це знак долі! Це той випадок, про який він так мріяв!