Люди з Корсі злякалися Христа; страх — нижча форма віри. Селяни не пробували дізнатися, хто він; це була людина, яка вселила біса у їхніх свиней. Сьогодні свині... А що буде завтра, якщо він затримається серед них? Селяни більше дорожили своєю худобою, аніж душами! Але Син людський не гнівається на них за це, а чоловік, з якого вийшли демони, сидить біля ніг Ісуса одягнений і просить дозволу залишитися при ньому; однак Ісус велить йому жити у селі, розповідати про своє зцілення і Проповідувати цим бідолахам Царство Боже. Отож цей чоловік став предтечею Павла з Тарсу, і його треба шанувати як першого апостола серед поган.
Звиклий до поклоніння або зненависті, Ісус, очевидно, мучився від того, що налякав геразинців. Вони молили його, але зміст їхньої мольби полягав у тому, щоб він пішов од них. їхні нащадки численніші, ніж нам здається: це всі ті, що дістали клич, що побачили, що доторкалися, і хто, нарешті, знає, що правда жива, що це Особистість. Та ці бідолахи поглинуті своїм ремеслом, своїми пристрасними бажаннями, вони утримують свої родини, не здатні вгамувати своїх пристрастей. Більше, ніж вогню, бояться вони тієї любові, яка прокладає борозну в людському тілі, ріже по живому, очищає від скверни. Хай залишать їх у спокої разом із свиньми! Хрест — це безумство, і не їхня справа бавитися в ангелів. До того ж, вони мають рацію. На шляху до Царства Божого аж кишить демонами, і ця чортівня викликає в них огиду.
ДОНЬКА ЯЇРА І КРАЙ ОДЕЖІ
Отож засмучений Ісус сів у човен, щоб вернутися назад. І коли ступив на протилежний берег озера, з великою радістю побачив уже знайому схвильовану юрбу. О, він не відмовлятиме їм ні в чому з того, що вони просять. Ці люди не бояться його, а навпаки, туляться до нього, заважають йти вперед. Ось голова синагоги Яїр, перед яким розступається простолюд. Він падає Господові до ніг, благає швидше йти до нього, бо донька його помирає. Але людей було стільки, що Ісус не міг простувати вперед.
Нараз серед цієї людської метушні Син Божий почув, що хтось доторкнувся до нього якось особливо. "Хто доторкнувся до мене?" Кожен заперечував, а Петро, сміючись, пояснив: "Таж люди коло тебе юрмляться й тиснуться!" Але Господь знав, що з його тіла вийшла сила. Тоді одна жінка упала перед ним ниць. Вже дванадцять років вона страждала кровотечею і витратила все, що мала, на лікарів. І вона крадькома торкнулася краю одежі Ісуса. І ось тепер почулася здоровою! Ісус глянув на неї й сказав: "Твоя віра спасла тебе, іди собі з миром".
У цю мить прибіг друг Яїра: марно йти далі, дівчина померла. Господь пошукав поглядом Яїра. Це був день любові й чудес. Ніколи ще він так не любив цей народ, який не боїться його, заважає йому ступати вперед, торкається краю його одежі!
— Не бійся, Яїре! Тільки віруй!
Не страх, лише віра. Віра в Ісуса V— це одночасно і найбільша ласка, і найбільша доброчесність. Хто вірить, буде врятований. Лише віра в Бога — дар Божий. Що може бути страшніше на світі, як ця доброчесність, необхідна для порятунку, що є також дарованою благодаттю? Щасливі ті, що вміють заплющити очі і з дитячою* довірливістю з усіх сил схопитися за край одежі.
Яїр з жінкою запрошують Ісуса до своєї хати. Більше ніхто не заходить з ними, лише Петро, Яків та Йоан. Присутні, що стояли довкола ліжка, перервали своє голосіння лише для того, щоб поглумитися з цілителя, який прийшов, коли уже по всьому. Та він сказав до них: "Не померла дівчина, спить вона". І він окликнув її: "Дівчино, встань!" І дитина встала. А Ісус звелів дати їй поїсти.
Розділ XIII
ІРОД СТИНАЄ ГОЛОВУ ЙОАНОВІ ХРЕСТИТЕЛЮ
По таких днях Богочоловік відчув знемогу. Настав час, коли йому потрібна допомога в його завоюванні ще не світу, а Ізраїлю. Він збирає дванадцятьох і дає їм свою силу над нечистим духом і недугами. Він не залишає нікого на самоті з демоном, а відправляє по двоє, зобов'язуючи до цілковитої убогості. Цю єдину вимогу Христа, яку наступні покоління вважали безрозсудною, не могли здійснити в усій її повноті ні Франціск Ассізький, ні свята Тереза. Нехай апостоли уникають заїжджих дворів, оселяються / тих родинах, які дають їм притулок, нехай повсюдно проповідують умертвіння тіла, бо дух веде до Бога, а плоть — до тління.
В той час у країні, яку хоче підняти Син людський, панує розтління. Ірод Антипа коїть злочин за злочином. Він забажав Іродіаду, дружину свого брата, якого євангеліст Марко називає Филипом, а історик Йосиф Флавій Іродом. Він побачив її у Римі, і хоч вона вже досягла тридцятиліття, він викрав її і взяв за жінку, прогнавши перед тим царицю — доньку Арети, царя Набатії.
Ось так посеред Царства Божого здіймається інша оселя, яка існує завжди, у якій кожен з нас жив більше чи менше, куди ми безперервно повертаємся; тут вино робить людину поблажливою до всіх слабостей, тут лежать пересичені тіла, сповнені пахощами, тулячись одні до одних; тут виблискує проникливий розум, спокушаючи присутніх, ображаючи та вбиваючи відсутніх; тут панує царство, в якому ненавидять один одного, де бажають один одного, ганьблять один одного, де розтління йде від серця до серця. Наймення цій оселі — Світ.
.Невиправний злочинець Ірод Антипа у своєму Махерузь-кому палаці опускав голову, коли туди приходив виснажений Йоан Хреститель, страшний у своїй верблюжій шкірі, і кидав Іродові просто в обличчя: "Не годиться тобі мати за дружину жінку брата свого". Сам Ірод ніколи не посадив би Йоана у в'язницю, якби не наполягання Іродіади. Можливо, він навіть зробив це для того, щоб захистити його, бо, як каже євангеліст Марко, Ірод шанував і беріг Йоана Хрестителя, у багатьох випадках слідував його порадам і залюбки слухав.
Але Хреститель не кидав бісеру свиням, бо він не говорив йому про Христа. Про це свідчить хвилювання Ірода, з яким він уже після смерті Йоана слухав розповіді про Ісусові чуда: "То Йоан, якому я стяв голову, це він воскрес!"
Приязнь Ірода до в'язня не могла зрівнятися своєю силою з ненавистю Іродіади. Цей вінценосний сліпий раб, який постає на весь зріст в історії Спокутування, цей царьок, що тремтить перед Римом, але чується повним господарем у Галилеї, для якого зовсім не існує поняття злочину, незабаром сягне останньої межі у своєму закабаленні. Жінка хоче голови святого й вичікує слушної години.