Ця універсальна лякливість проростає в найделікатніших і найінтимніших щілинах душі. Ляк перед усім. Грім і блискавка знову жахає, як і в найпримітивніші часи. Ніхто не покладається на власні сили в подоланні труднощів. Життя сприймається як моторошна випадковість, коли людина залежить від таємничих прихованих воль, які керуються найдитиннішими примхами. Упосліджена душа не годна чинити опір долі і шукає в забобонних звичаях ради, як зласкавити ті приховані волі. Найабсурдніші ритуали дістають схвалення мас. У Римі поступово забирають силу зневажувані два століття перед тим страхітливі божества Азії.
Отже, нездатний утримувати рівновагу, дух шукає рятівної дошки, як той потопельник, озираючись довкола загнаними собачими очима. Марновірна душа справді скидається на пса, що шукає господаря. Геть забуто благородство й гордість, а імператив свободи, який звучав протягом століть, не знаходить найменшого розуміння. Навпаки, людину охоплює неймовірний потяг до рабства. Над усе вона хоче прислужувати: іншій людині, імперативові, чаклунові, ідолові. Що завгодно, аби лиш уникнути жаху від протистояння віч-на-віч навальним ударам життя.
Можливо, духові, що зачинається після занепаду революцій, більше пасує інше визначення — рабський дух.
ПРИМІТКИ
1. Хоча треба було б вирізнити набагато більше модифікацій людської психіки упродовж повного історичного циклу; якщо я говорю лиш про три, не варто надавати цьому троїчному числу якогось кабалістичного значення. Це лиш означає, що, зупинившись на цих трьох крайніх формах психологічної еволюції, ми маємо три порівняльні пункти, достатні для вияснення складного історичного феномена, який нас на часі цікавить. Якби йшлося про розуміння феномена менших масштабів, ми мусили б більше заглибитись в історію, і ці три підрозділи поділилися б на багато інших. Поняття, які відповідають реальності, якщо дивитись на неї з певної дистанції, мають бути замінені іншими, коли відстань зменшується, і навпаки. Мисленням, так само, як і зором, керує закон перспективи.
2. Анрі Піренн. Les Anciennes Democraties des Pays-Bas, c. 133, 197, 199, 200.
3. Залишаємо для іншої нагоди аналіз відмінностей між нашими демократіями та демократіями інших часів, разом із студією їх гене-зи. Щодо цього побутують найзаплутаніші поняття. Я запитував багатьох відомих радикалів, що вони розуміють під демократією та лібералізмом, і домігся лиш малозрозумілих відповідей. Утім, про генеалогію цих таких зрозумілих речей демократи не мають жодного уявлення.
4. З цієї ідеї Мейєра походить значною мірою проречиста праця Шпенглера "Занепад Європи".
5. Едуард Мейєр. Geschichte des Altertums, т. II.
6. Ці паралелі сягають аж запровадження Клісфеном до своєї конституції десятичної системи. U. von Willamowitz-Mollendorf, Staat und Gesellschaft der Griechen.
7. З вашого дозволу я вживатиму слово "типовий" в його прямому розумінні. Звичайно його вживають у геть невластивому значенні. Під "типовим" розуміється відмінність між одним і другим, коли кращим є загальне, те, що відповідає якомусь "типу" або "загальному класу" предметів. Так, сьогодні фізіологія воліє говорити про типове травлення (загалом про типові функції); воно полягає в сукупності реакцій і рухів, які повинні реалізуватися в усякому нормальному травленні. Кожен індивід, навіть бувши в нормі, додає до цього типового процесу властиві йому феномени, які, проте, не суттєві для функції травлення. У цьому ж розумінні я звертаюсь до структури Риму в суттєвому, хоч би які були її особливості.
8. Відомо, що він був усиновлений родиною Сціпіонів.
9. Rosenberg: Historia de la Republica Romana, c. 59 (1921). [419]