Почулися заперечення. Присутні хитали головами, знявся невдоволений гомін.
— Гаразд! — засміявся Ернест. — Тоді залишайтесь у ролі анахронізму. Цим ви самі засуджуєте себе до загибелі, бо анахронізми завжди гинуть. Чи питали ви себе, що станеться з вами, коли виникнуть об'єднання ще більші, ніж теперішні трести? Чи замислювалися ви коли-небудь, де ви подінетесь, коли великі трести самі почнуть об'єднуватись у гігантські трести трестів — аж поки зіллються в один колосальний соціальний, економічний і політичний трест?
Раптом він рвучко обернувся до містера Келвіна:
— Скажіть, хіба це не правда? Хіба вам не довелось боротися за створення нової політичної партії тому, що старі партії в руках трестів? Але й тут — у боротьбі за об'єднання фермерів — ви знову стикаєтеся з трестами. За кожною перепоною, що виростає на вашому шляху, за кожним ударом по ваших інтересах, за кожною вашою поразкою криється рука трестів. Хіба це не правда? Признайтеся!
Містер Келвін зніяковіло мовчав.
— Сміливіше, — підбадьорював його Ернест.
— Це правда, — признався містер Келвін. — Ми завоювали на виборах законодавчу владу в Орегоні й провели чудовий закон, що захищав дрібних власників від трестів, але губернатор, ставленець трестів, наклав вето на цей закон. Ми провели на виборах свого губернатора в Колорадо, але палата не затвердила його. Двічі ми домоглися проведення федерального закону про прогресивний прибутковий податок, і щоразу Найвищий суд скасовував його, як неконституційний. Суди в руках трестів. У нас не вистачить грошей, щоб підкупити всіх суддів. Але настане час, коли…
— Коли об'єднання трестів керуватиме всім законодавством, коли об'єднання трестів саме стане урядом, — урвав його Ернест.
— Ніколи! Ніколи цього не буде! — почулися войовничі вигуки.
— Скажіть мені,— запитав Ернест, — що ви робитимете, коли все ж настане такий час?
— Удамося до сили! Повстанемо! — вигукнув містер Асмунсен, і багато голосів підтримало його.
— Це буде громадянська війна, — попередив Ернест.
— Хай і так, — відповів містер Асмунсен, знову підтриманий вигуками решти. — Ми не забули подвигів наших батьків. За нашу волю ми готові битись і вмерти.
Ернест осміхнувся.
— Не забувайте, — сказав він, — що ми мовчки погодились на тому, що воля, як ви, панове, її розумієте, означає волю визискувати інших.
Тепер уже всі за столом розсердилися й розпалились, але Ернест утихомирив їх і примусив слухати себе.
— Ще одне запитання. Коли вам доведеться вдатися до сили, пам'ятайте: повстанете ви через те, що уряд опинився в руках трестів. Отже, вашій силі уряд протиставить регулярну армію, флот, національну гвардію, поліцію — коротше кажучи, всю організовану військову машину Сполучених Штатів. Чи багато варта буде тоді ваша сила?
Слухачі розгубилися. Не даючи їм опам'ятатись, Ернест знов ударив по них:
— Чи пам'ятаєте ви, як іще недавно наша регулярна армія налічувала тільки п'ятдесят тисяч солдатів? Рік у рік вона зростала і тепер налічує вже триста тисяч.
Далі — ще один удар.
— І це ще не все. Поки ви, забувши про все на світі, ганялися за своїм примарним ідолом, що зветься прибуток, та розводилися про другий свій укоханий фетиш — конкуренцію, трести домоглися ще важливішого. Національна гвардія…
— Національна гвардія і є паша сила! — вигукнув містер Коволт. — 3 нею ми відіб'ємо напад регулярної армії.
— Вас самих буде покликано до національної гвардії,— гостро відповів Ернест, — і послано в штат Мен, у Флоріду або на Філіппіни чи ще кудись топити в крові виступи ваших товаришів, що піднялись на громадянську війну за свою волю. А тим часом з Канзасу, чи Вісконсину, чи ще з якого штату ваші товариші, яких теж буде покликано до національної гвардії, прийдуть сюди, в Каліфорнію, щоб залити кров'ю повстання у ваших краях.
Ці слова справді приголомшили всіх, і вони сиділи мовчки, неспроможні на слово здобутись; нарешті містер Оуен промимрив:
— Тоді ми не підемо до національної гвардії, та й квит. Не такі ми дурні.
Ернест відверто зареготав:
— Ви не розумієте свого становища, нічого ви не зможете зробити. Вас примусять вступити до національної гвардії.
— Але ж існують громадянські права, — стояв на своєму містер Оуен.
— Поки уряд не оголосить у країні надзвичайного становища. В той самий день, коли ви спробуєте вдатися до сили, вашу силу обернуть проти вас самих. До національної гвардії вас примусять уступити, хочете ви того чи ні. Я чую, хтось згадує габеас корпус. Я боюся, що замість габеас корпусу ви матимете поминальну молитву. Якщо ви відмовитеся вступити до національної гвардії або, перебуваючи в ній, відмовитесь виконати наказ, вас віддадуть до військово-польового суду і розстріляють, як собаку. Такий закон.
— Нема такого закону, — переконано заявив містер Келвін. — Нема такого закону. Молодче, вам приснилося це все. Ви казали, що національну гвардію можуть послати на Філіппіни. Це ж суперечить конституції. В конституції спеціально говориться про те, що національна гвардія не може бути послана за межі країни.
— Та до чого тут конституція? — спитав Ернест. — Конституцію тлумачать суди, а суди, як уже погодився містер Асмунсен, служать трестам. До того ж такий закон є. Він існує вже давно — цілих дев'ять років, панове.
— Закон про те, що нас можуть примусити служити в національній гвардії? — неймовірно спитав містер Келвін. — Про те, що нас можуть розстріляти за вироком військово-польового суду, коли ми відмовимося вступити до неї?
— Так, — відповів Ернест, — саме про це.
— Чому ж ми нічого не чули про такий закон? — спитав тато, і я зрозуміла, що це новина й для нього.
— З двох причин, — відказав Ернест. — По-перше, не було нагоди застосувати його. Якби трапилась така нагода, ви відразу про нього довідалися б. А по-друге, закон проведено через конгрес і сенат таємно, власне, без обговорення. Звичайно, газети й не згадали про це. Ми, соціалісти, знали й писали про нього в своїх газетах, але ж ви наших газет ніколи не читаєте.
— Я все ж думаю, що вам це наснилося, — вперто сказав містер Келвін. — Країна ніколи б не дозволила такого.
— Вона вже дозволила, — відповів Ернест. — А щодо моїх снів, — він, застромивши руку в кишеню, витяг невеличку брошурку, — скажіть мені, чи скидається це на сон?