— Але ти мусиш, — благав Грегор. — Згадай нашу країну, цих варварів — хгенів.
— Але я фізично не можу виконати ваш наказ. Мій головний обов'язок — захищати екіпаж від небезпеки. Цей наказ закладений у всі блоки пам'яті, він має пріоритет перед усіма іншими. Я не можу відпустити вас на вірну смерть.
Човен почав повільно віддалятися від острова.
— Ти потрапиш за це під трибунал! — вигукнув Арнолд істерично. — Тебе розжалують!
— Я можу діяти лише у відведених мені межах, —так само сумно відповів човен. — Якщо ми знайдемо головні сили флоту, я передам вас на бойове судно. А поки мій обов'язок — доставити вас у безпечне місце — на південний полюс.
Човен набрав швидкість, острів швидко віддалявся. Арнолд кинувся до пульта керування, але, одержавши удар, упав горілиць. Грегор тим часом схопив каністру, підняв її, збираючись жбурнути в замкнені двері, але раптом зупинився, вражений неймовірною думкою.
— Прошу вас, не намагайтеся нічого зламати, —благав човен. — Я розумію ваші почуття, але...
"Це шалений ризик, — подумав Грегор, — але південний полюс — вірна смерть". Він відкрив каністру.
— Оскільки ми не можемо виконати свою місію, ми ніколи не насмілимось глянути у вічі нашим бойовим побратимам. Єдиний вихід для нас — це самогубство.
Він випив ковток води і вручив каністру Арнолдові.
— Ні! Не треба! — пронизливо заволав човен. — Це ж вода — смертельна отрута!..
З панелі інструментів швидко висунулася механічна рука й вибила каністру з рук Арнолда.
Він підхопив її на льоту. І перш ніж човен устиг знову вирвати її в нього, зробив великий ковток.
— Ми помираємо за славу Дрома! — Грегор упав на підлогу й знаком наказав Арнолдові не рухатися.
— Немає жодної протиотрути, — простогнав човен. — Якби я міг зв'язатися з плавучим госпіталем... — Його двигуни нерішуче завмерли. — Скажіть що-небудь! — благав човен. — Ви ще живі?
Грегор і Арнолд лежали нерухомо, намагаючись не дихати.
— Відізвіться! Може, хочете трохи гизеля...
Зі стіни висунулися дві таці. Друзі не ворухнулись.
— Мертві, — сказав човен. — Мертві. Я повинен виконати поховальний обряд.
Настала пауза. Потім човен заспівав:
— Великий Духу Всесвіту, візьми під свій захист душі твоїх рабів. Хоча вони й померли від власної руки, але вірно служили своїй країні, проливаючи кров за рідний дім і вогнище. Не суди їх строго за безглузду смерть. Краще засуди дух війни, що спалює й руйнує Дром.
Кришка люка відкинулася. Грегор відчув струмінь прохолодного ранкового повітря.
— А тепер владою, наданою мені Флотом планети Дром, я з усіма почестями віддаю їхні тіла океанським глибинам.
Грегор відчув, як його підняли, пронесли через люк і опустили на палубу. Потім його підкинуло в повітря. Падіння. І в наступний момент він опинився у воді поруч із Арнолдом.
— Тримайся на поверхні, — прошепотів він. Острів був поруч. Але й рятувальний човен все ще
залишався поблизу, нервово гудучи машинами.
— Що він замислив, як ти гадаєш? — запитав Арнолд.
— Не знаю, — відповів Грегор, сподіваючись, що релігія дромійців не вимагає перетворення тіл померлих на попіл.
Рятувальний човен наблизився. Лише кілька метрів відокремлювали його від них. Вони напружилися. І раптом почули ритмічне скрипіння Національного гімну дромійців.
За хвилину все було скінчено. Човен пробурмотів: — Спочивайте з миром, — зробив поворот і помчав удалечінь.
Поки вони повільно пливли до острова, Грегор бачив рятувальний човен, що прямував на південь, точно на південь, до полюса, щоб чекати там прибуття флоту з планети Дром.