— А, я знаю, — сказав він виходячи з комори, — я можу піти у крамницю та принести Вам часопис.
— Тільки, якщо ти одягнеш срібний талісман, — сказав Ендрю, сонно роблячи каву. – Скажи Розі, щоб записала часопис на мій рахунок.
— Ношу його, — сказав Ейдан, брязкаючи талісманом на ланцюжку. Йому починало подобатися, як він тепло лежав на його ключиці. Він проковтнув миску мюслі та сказав, — Йдемо, Рольф? – Рольф знову застогнав, могутньо. Ні. Ейдан бадьоро відправився сам, подивитися, що відбувається у містечку.
Ейдан не був розчарований. Відбувалося багато чого. На шляху у Ейдана, Містер Сток котив тачку, у якій відпочивав могутній кабачок-дирижабль, зелений та жовтий монстр кабачків, навколо якого акуратно був укладений дерен, щоб запобігти ушкодженням. В кінці провулка, Ейдан зустрів місіс Сток, яка штовхала стару дитячу коляску, повністю завалену старим одягом для її традиційного прилавка.
— Роблю це заздалегідь, — пояснила вона Ейдану. – Мушу повернутися та зробити торт для конкурсу "Найкращий бісквіт". Скажи професору, що Шон скоро прийде. Він закінчує свого "Найкращого робота".
І далі, до крамниці, все продовжувалося у такому ж дусі. Ейдан проходив повз людину за людиною, із тачками, або старими колясками, або які несли таємничі бляшанки або пакети, приготовані для конкурсного намету на футбольному полі. У крамниці, Розі Сток лаялася. Її "Найкращий бісквіт" став пласким як млинець, сказала вона, і замість нього вона збиралася зробити "Скеляне тістечко" [ 41].
Ейдан придбав часопис та зісковзнув назад до Мелстоун Хаузу. Шон як раз підходив.
— Мій робот – найвеличніший! – сказав він Ейдану, розмахуючи руками та розчепіривши пальці. – Робить речі, про які ти б ніколи не повірив. Хочу переконатися, що ти його побачиш. – І поклав копію такого ж часопису на кухонний стіл.
— Прокляття! – сказав Ейдан. – Я можу віднести мій часопис назад?
— Тобі, звичайно ж, не потрібне виправдання, щоб нишпорити по містечку? – сказав Ендрю, відкриваючи Шонів часопис та дивлячись на результати скачок. – Ми завжди можемо використати часопис.
Ейдан зареготав та зірвався знову, щасливо проводячи ранок, дивлячись, як підключають до живлення карусель та як доставляють кольорові рулони пластику та накачують насосами надувний замок. Шон залишив сарай, тоскно говорячи, через плече, що вони завжди казали, що він занадто великий для надувного замку.
— Але підскакую дійсно обережно, Професор. Це не чесно!
— Шкода, — не слухаючи погодився Ендрю. Він був спантеличений результатами сьогоднішніх скачок у Гудвуді [42]. Багатий Ронні виграв, за ним йшов Поглинання Брауна і Звільненнярадивсіх.
— А зараз, що це має бути? – сказав він собі, коли Сташ влетіла, із третьою копією того ж часопису. Ендрю розсміявся. Сташ також.
— Бог любить трійцю, — сказала вона, швидко цілуючи Ендрю. – Вибач. Часопис лише привід піти з дому. У тата десять "Найкращих троянд" і лише шість тримачів троянд і він ніяк не може вирішити які виставити на конкурс. Він готує скеляні тістечка та бісквіти та пробує заморозити своє "Найкраще льодяне тістечко", тим часом сам тремтить, і ще йому треба зробити "Найкращий Букет з Троянд" та "Найкраща Ваза із Квітами". Я кажу тобі, там бедлам!
— Я розумію, — сказав Ендрю, все ще сміючись. Було дивно, як Сташ та сміх, здавалося, ходять рука об руку. – Але що ти скажеш про цей результат?
Сташ взяла один з додаткових часописів та вивчила результати скачок.
— Що це означає, — сказала вона, — це те, що ти не такий вправний у цьому як я. Що ти намагався дізнатися?
— Чи безпечно для Ейдана іти на Фестиваль, — сказав Ендрю. – Врешті-решт, Браун збирається навідатися туди, а Поглинання Брауна прийшов другим…
— Щодо Багатого Ронні, то Ронні Сток збирається відкрити його, — сказала Сташ. – Це виглядає як головна подія та немає нічого спільного із Ейданом. Давай тоді подивимося, що каже переможець останнього забігу у Лінгфілді. – Вона прочитала, — Гроза прийшла першою, Велетенський та Вогняний Дощ разом прийшли другими. Чесно, Ендрю, все, що я тут бачу, це погана погода. І оскільки це був останній забіг, ми можемо сподіватися, що все відкладається на пізніше. О, дозволь йому піти, Ендрю. Він збожеволить, якщо ти йому не дозволиш, і можливо спробує втекти, щоб там не було.
Ендрю зітхнув. Він сподівався, що уникне нудьги Фестивалю.
Більшість ранку він спостерігав за погодою. У цьому він був не сам. Всі у Мелстоуні спостерігали за небом та бурмотіли про те, що скоро буде гроза. Правда, пливли хмари, але високо, із туманними срібними краями. Повітря було гаряче та густе. Але дощ не приходив. У дві години, коли процесія розпочалась, Ендрю змирився із тим, що Фестиваль відбудеться. Він із Сташ та з Ейданом пішли у кінець провулка, подивитися як пройде процесія.
Люди із плакатами йшли першими. Природно, було змагання "Найкращого плакату". Тут Ейдан відчув трохи жалощів. Він бачив значно кращі, декілька років тому, коли Бабця взяла його до Ноттінг Хіллу на карнавал [43]. Але він визнав, що здіймаючийся червоний дракон із написом МЕЛСТОУН на ньому, якого тримало чотири чоловіка, був, ймовірно, досить добрим. Ендрю надав перевагу абсолютно чорно-білому, що розгортався, щоб показати ФЕСТИВАЛЬ, написане білими буквами по чорним частинам.
— Ха! – сказала Сташ та захоплено розсміялася від мотоциклу, замаскованого під слона, на якому їхав нехороший хлопець Арні Сток, одягнений як індуський раджа. Його обрамляла свого роду клітка, із написаними на ній фігурними буквами — МЕЛСТОУН ПАНУЄ. Решта Мелстоуну погодилася із Сташ. Було чутно вигуки та крики:
— Гарно, Арні! – лунало усюди біля живоплотів, від глядачів, що йшли по дорозі.
Крики та свист майже потонули у звуках групи, яка йшла наступною, маршируючи досить жваво та граючи традиційний Мелстоунський танок. Це була дивна мелодія, одночасно весела та сумна. Сташ сказала Ейдану, що фольклор завжди такий. Ейдан хотів запитати більше, але був збитий з пантелику, побачивши футбольного друга, Джиммі Стока, у великій мішкуватій уніформі, граючого на корнеті у групі. Джиммі глянув на нього, коли промарширував поруч, поглядом, який казав: "Не смій сміятися!", і Ейдан змушений був відвернутися, інакше б почав хихикати. Він був цілком радий, коли група простукала уперед, а за нею слідували чоловіки морриса [44], крокуючи із дзенькотанням. Вони мали показати танець, коли Ронні Сток відкриє Фестиваль.