За що Крука з казки вигнали

Сторінка 2 з 2

Давидов Анатолій

Тоді Вільшанки злізли вниз і назбирали повні долоні роси з цілющих трав — звіробою, материнки й безсмертника. Все це злили в шапочки з жолудів — і хутко до равлика. Кропили його росою, махали над ним листочками, щоб вітерець приносив більше кисню. І Найказковіший прокинувся.

А тут Озивайко промовив до Крука слово чарівне, і той обм'як, перетворився в стару нікчемну курку.

— Втрете тобі, Круче, не буде порятунку,— суворо промовив.— А поки що киш звідси!

Крук злякано шугонув донизу й сховався в гущавині.

Найказковішого Озивайко поклав до кишені й хотів злазити з дерева, аж тут Ліщинка знову спитала:

— Так за що Крука з казки вигнали?

— То давня історія. Колись казкові круки у вирій літали. Холодні зими перебували на острові, який омивало тепле море. А ще на тому острові росли різні дерева. Круки живилися їхніми смачними плодами. А води на тому острові не було. Її приносили крукам у дзьобах казкові папуги. Ці птахи хоч і галасливі, та дуже гостинні. Вони навіть гнізда крукам віддавали, а самі ховалися від сонячних променів та тропічних злив під широким пальмовим листям.

Тієї зими, коли сталася ця історія, на острові було навдивовижу жарко. Квіти в'яли, плоди сохли — хоч помирай з голоду, а тут ще й пити хочеться! Круки місця собі не знаходили, обнишпорили всі кутки, а води немає. Посилають папуг по воду — ті не летять, бо знають, що в таку спеку не дістануться до річки, а загинуть. Ось тут Крук, якого ви знаєте, підстрибнув до ватажка папуг і так його дзьобнув у голову, що той, хоч і казковий, одразу ж дух випустив. Після цього лиходія Крука вигнали з казки. А ще папуги зробили так, щоб круки забули до їхнього чарівного острова дорогу...

Ліщинки, Дубовички, Соснячки, інший лісовий люд, які завше співчували слабим і знедоленим, з осудом подивилися в той бік, де в кущах приходив до тями лихий Крук.