За двома зайцями

Сторінка 18 з 20

Старицький Михайло

Н а т а л к а. Ой яке гарне! Як шелестить!

(Юрба всякого роду людей натовпом лізе до вікон, а Д е х т о й до дверей.)

П р о н я. Мамо, що ви робите? Гляньте на вікна!

Я в д о к і я П и л и п і в н а. Нічого, доню, нехай люде дивляться, який посаг даємо за дочкою: хай знають усі, що не поскупились! А ось, гляньте, зелена адамашкова!

Н а с т я. Чи шовкове, чи бавовняне?

Я в д о к і я П и л и п і в н а. Шовкове, на два шістдесят, та й то через те уступив, що дуже залежала матерія.

П р о н я. Ви не знать що, мамо!

Я в д о к і я П и л и п і в н а. Чого? Єй-богу, правда!

Г о л о с (з-за вікна). Та й зелена ж, як рута!

П а р у б ок (до дівчини). Тобі до лиця пристало!

Д і в ч и н а. Диво й не пристало б: якби й на тебе начепити, то на жабу б здався!

(Сміх.)

П р о н я. Чуєте, який ярмарок завели? Я в д о к і я П и л и п і в н а. То пусте. Ось ще одна сукня жовтогаряча, з якогось такого чудного, що й язиком не вимовлю.

П р о н я. З мухленталену. Я в д о к і я П и л и п і в н а. Еге ж.

Г о л о с (з-за вікна). Ой ненько моя, як жар. Аж горить...

П а р у б о к. От би мені, бра, на штани!

П р о н я. Зачиніть вікна!

Я в д о к і я П и л и п і в н а. Нехай дивляться: один тому час!

П р о н я. Тут незабаром жених буде, а вони розташувались.

Я в д о к і я П и л и п і в н а (знов виносить жмут білля). А ось гляньте, які мережані та тонкі хусточки до носа.

П р о н я. Ви ще й сорочки принесіть!

Я в д о к і я П и л и п і в н а. І принесу, тут нема сорому: діло світове!

Н а т а л к а. Ой які ж гарнесенькі!

П а р у б о к (з-за вікна). Гля! Гля! На доброго козака, то нікуди й чхнути!

М і щ а н к и (з дверей). До твого носа й пристало!

П а р у б о к. Та й у молодої ж з добру ковіньку!

П р о н я. Що ж це ви тут шкандаль робите! Напустили мужви!

Я в д о к і я П и л и п і в н а (не слуха). А ось укривало, єдвабове, рожеве; у Флоровськім вистібали.

Н а с т я. Славно! Та велике яке!

Н а т а л к а. Тут і трьох можна вкутати!

М і щ а н к и (з-за дверей). Я б під таке полізла!

П а р у б о к. Та й я б, якби попросили...

П р о н я. Я не можу вже цього видержати! Гетьте, мамо, з вашим приданим! Химко, зачиняй вікна та повилось оцей мотлох! Ходімо, сестрички, од шкандалю до моєї кімнати...

Н а с т я і Н а т а л к а. Ходімо, ходімо! (Ідуть).

(X и м к а вбіга, але Я в д о к і я П и л и п і в н а їй маха рукою, і разом розкладають на стільці всі речі.)

Я в д о к і я П и л и п і в н а. Я ж піду стрічати гостей, а ти гукни старого!

X и м к а. Добре! (Іде до вікна). Та не лізьте притьмом у хату, одступіться од вікон! (Виходить).

Г о л о с (з-за вікна). Чи ба! Хтось приїхав хвайтонами. Це, либонь, жених!

Д р у г і. Де? Де?

І н ш і. Гетьте! Одступіться! Ой ноги! Ноги!

ВИХІД X

(Г о л о х в о с т и й і два митрополичі баси.)

Г о л о х в о с т и й (ввіходить у фраці, при циліндрі, за ним два митрополичі баси). Оце всьо, як видите, беру: двор величезний, садок, дом і те, што в дому.

1-й б а с. О, Сірки не убогі! Сіркова лавка швидко перейде на першу вулицю на Подолі.

2-й б а с. Наберете в кишені добра.

Г о л о х в о с т и й. Авжеж, наберьом немало добра: не в дурнів удались! Через неделю міста ви й не пізнаєте сього двору. Отут на вулицю вчищу кам'яний дом первого хвисону на два етажа під бляшаною кришею; а в старий дом я буду свиней заганять.

1-й б а с. Тобі пощастило, брате, єй-богу!

2-й б а с. Тільки слухай сюди, пане Свириде: я пам'ятаю трохи дочку Сірків, здається, мов погана...

Г о л о х в о с т и й. То не мешаєть, пустоє, значить дєло: аби побольше дєнєг, то ми, брат, при боцє заведемо... гм...

2-й б а с. Важно!

1-й б а с. Люблю!

Г о л о х в о с т и й (б'є по плечу). Хе-хе! (Одходить набік). Коли б уже скрутитись швидче: у мене просто через ту Секлиту душі нєту.. Ну, що як ускочить? Хоч з Києва тікай, не то што! Здається только, я їх уложкв добре, да вони й у сварці, на щастя,.. Господи, пом'яни царя Давида і всю кротость його!

ВИХІД XI

(Ті ж, П р о н я, Н а т а л к а, Н а с т я. П р о н я входить шкірно, за нею подруги.)

Г о л о х в о с т и й (підліта з квітками). Позвольте, дорогая нєвєста, ради, значить, щасливєйшого для меня дня, подать вам пукета і поцєловать ручку?

П р о н я (соромливо бере) Ах, мерси? Бонджур!

Г о л о х в о с т и й. Красниє цвети прекрасной квєтцє. (Цілує руку).

П р о н я. Мерси! (Набік). Який душка!

Г о л о х в о с т и й. Позвольте одрикомендовать вам моїх шахверов: Орест — знаменитий бас митрополичий, і не менче знаменита октава митрополича — Кирило...

П р о н я (подає руку). Очинно рада. Сєдайте.

Баси. Спасибі; ми й постоїмо.

П р о н я. Нєт, чого ж безпокоїться? Ще й в церкві, как дасть бог, настоїтесь.

1-й б а с. Для такої панни і потрудитись можна.

П р о н я. Ви мнє комплімента пущаєте? Мерси!

1-й б а с. Можна й припустить.

2-й б а с. Стоїть.

Г о л о х в о с т и й. Обхожденіє понімають.

П р о н я. Да, модні кавалери. (Одходить під руку з Голохвостим).

(Той лебезить.)

1-й б а с (до другого). Тут нас, брате, жде велика випивка!

2-й б а с. Невже? Добре приймають?

1-й б а с. Побачиш!

Н а с т я (до Наталки). Дивись, як ота чапля маніжиться та кладе носа на плечі.

Н а т а л к а. Еге ж, ну їй уже можна...

Н а с т я. Чіплятись на шию при всіх?

(Баси підходять до них і просять під ручку.)

П р о н я (до Голохвостого). Ах, не говоріть мінє такого, бо я как огонь зашарєюсь...

Г о л о х в о с т и й. Што ж дєлать, моя дорогая нєвеста, пуколько, когда ето свєтовоє дєло; да у меня просто сердце не видержить етой проволочки, єй-богу, может луснуть! Когда б поскоріше уже еті царамонії.

П р о н я. Да, ужасть как долго! Я позову родителів зараз. (Іде до пекарні).

ВИХІД XII

(Ті ж і г о с т і.)

(Ввіходять поважні міщане й міщанки)

Г о с т і. З неділею святою будьте здорові і з чесним весіллям! Дай боже щастя сьому домові!

М і щ а н к и. А де ж хазяї? Не видко...

Д р у г і. Ото, певно, жених з квіткою.

М і щ а н к и. Та й у куце ж убрався!

Д р у г і. А нічого, з себе гарний!

М і щ а н к и. Тільки худий, нічого й в руках подержати!

(Г о л о х в о с т и й упада коло подруг.)

ВИХІД XIII

(Ті ж і старі Сірки, за ними П р о н я й X и м к а.)