З юних літ Марії

Сторінка 6 з 6

Кобилянська Ольга

І дістала відповідь.

Ніколи такої не сподівалася.

Нехай пише — сказано їй. Нехай пише — завсіди і під всякими услів'ями, бо в неї є талант, і ніколи нехай не журиться, як дехто відішле рукопис назад. Це так мусить іноді бути; але воно не має нічого до таланту. Лист був підписаний знаним літератором.

Тоді успокоїлася. І відтоді вже спокійно і з довір'ям писала.

[1] — "Чи ви, пане, бачили щось таке бридке у своїм житті?" (Пол.)

[2] — Танцювати.