За дві години я загину, але, можливо, я уже мертвий.
1 Філіпп Старк — всесвітньо відомий французький дизайнер. За 25 років своєї кар'єри Старк проектував усе — від зубної щітки до міських кварталів. Розкішний нью-йоркський готель Royalton — теж його проект.
2 Дороті Паркер (1893—1967) — англійська письменниця, твори якої часто цитуються в сучасній літературі. У ресторані готелю Algonquin відомі літератори часто збиралися на ланч. На таких обідах іронічна й дотепна Дороті Паркер видавала щкі зауваження, де-не-де перемежовуючи їх міцними слівцями. Багато з тих висловів стали афоризмами. її називали "поміссю Попелюшки та леді Макбет".
3 "Життя удвох" — збірка оповідань Д. Паркер.
Дуже мало відомо про те, що відбувалось у Windows on the World цього ранку. "Нью-Йорк тайме" стверджує, що о 8.46, коли літак рейсу № 11 авіакомпаній American Airlines урізався у вежу між 94 та 98 поверхами^ ресторані на даху знаходилась 171 особа, з яких 72 — персонал. Також відомо, що одна компанія (Risk Water Group) влаштовувала корпоративний сніданок у приватному салоні на 106-му поверсі, а на 107-му, як завжди, снідала величезна кількість абсолютно різних клієнтів. Відомо, що перший літак урізався в Північну вежу (більшу з двох веж, з антеною на даху, через яку вона нагадувала величезний шприц), і що впала вона останньою, рівно о 10.28. Тож у нашому розпорядженні певний проміжок часу, а саме одна година сорок пять хвилин. Пекло тривалістю в одну годину та сорок п'ять хвилин. Як і цей твір.
Я пишу ці рядки у del de Paris1. Так називається ресторан, розташований на 56-му поверсі вежі "Монпарнас". Авеню Дю Мен, 33 — 75015 Париж. Телефон: 01 40 64 77 64. Факс: 01 43 22 58 43. Станція метро: "Монпарнас-Б'єнвеню". Сніданок тут подають із пів на дев'яту ранку. Уже багато тижнів поспіль я щодня п'ю тут свою каву. Звідси можна на рівних дивитись на Ейфелеву вежу. Панорама відкривається чудова — це єдине місце в Парижі, звідки ти не бачиш вежу "Монпарнас". Навколо мене бізнесмени кричать у свої мобільні, щоб усі сусіди чули їхні дурні балачки:
1 "Небо Парижа" (фр).
ю
— Слухай-но, ми ж закрили це питання — я просто це підписую, чорним по білому. На останньому засіданні ж домовилися.
— Ні, ні, я повторюю, Жан-Філіпп наголошував: це не обговорюється.
— На цьому ринку самі шулери!
— Охолоньте, іноді треба вміти поступатися шкурними інтересами.
— Ви ж знаєте, як кажуть: Рокфеллер набув статок, скуповуючи запізно та продаючи зарано.
— О'кей, покатать. Моя секретарка відішле тобі його по мейлу, і ще раз помізкуємо над цим.
— Ані вашим, ані нашим: цінні папери вже поділили, але їх вартість усе ще коливається.
— Тут яка фішка: доки реальні інвестори не втрутяться, ринку труба — зараз його тримають якісь божевільні.
— Я довго зволікав з індексом САС, а ринок цінних паперів падав — коротше, я пролетів.
Вони також зловживають прислівником "абсолютно". Поки я записував розмови цих учнів Володарів Світу, офіціантка принесла мені круасани, каву з вершками, кілька порцій джему Bonne Maman та два яйця. Я не пам'ятаю, як одягаються офіціантки у Windows on the World — мій перший та останній візит туди відбувся вночі. Мабуть, там працювали чорні, студентки, акторки-невдахи або ж кралі з Нью-Джерсі в тісних фартухах на великих грудях, вигодуваних кукурудзою. Увага: це вам не "Макдональдс", Windows on the World — це розкішний ресторан із кусючими цінами (35 доларів за brunch1, і це ще не враховуючи обслуговування). Тел.: 212-938 1111 або 212-524 7 000. Столики слід замовляти заздалегідь, dress-code вимагає піджака. Я спробував зателефонувати: тепер за цими номерами відповідає служба замовлення театральних квитків. Гадаю, офіціантки тут були доволі гарненькі, у ретельно продуманій уніформі: бежевий
1 Щось середнє між сніданком (breakfast) та обідом (lunch) (англ.).
и
тон та літери WW? старий добрий образ покоївки в маленькій чорній сукні, під яку так і кортить зазирнути? діловий брючний костюм? смокінг від Gucci, розроблений Томом Фордом? Тепер уже не перевірити. Написання цього гіперреалістичного роману ускладнює сама реальність. Із 11 вересня 2001 року реальність не тільки випереджає вимисел, а й руйнує його. Писати на цю тему неможливо, але на інші теж не можеш. Ніщо нас більше не бентежить.
Поглядом слідкую за кожним літаком, що пролітає повз. Аби я зміг точно описати, що сталося по той бік Атлантики, зараз літак мав би врізатись піді мною в цю чорну вежу. Я відчував би хитання цієї будівлі — дивне це, мабуть, відчуття. Такий міцний хмарочос починає розхитуватись, наче п'яний корабель. Тонни скла та криці за мить перетворюються на сніп соломи. На гірку каміння. Це один з уроків Всесвітнього торговельного центру: нерухомість рухома. Те, що ми вважаємо сталим, — мінливе. Те, що для нас тверде, — виявляється крихким. Непорушні вежі — рухаються, а хмарочоси чешуть здебільшого землю. Як можна за мить ущент зруйнувати таку величезну будівлю? Ось про що мій твір: падіння замку із кредитних карток. Якби під моїми ногами "боїнг" урізався у вежу, я б усвідомив, зрештою, те, що непокоїть мене вже цілий рік: чорний дим, що підіймається із землі до неба, нестерпне пекло, у якому плавляться стіни, вибиті вікна, ядуху, паніку, самогубства, біг до палаючих сходів, сльози та крики, безнадійні телефонні дзвінки. Проте це не заважає мені полегшено зітхати, коли черговий літак віддаляється в білому небі. Утім, усе вже відбулося. Подія сталася, але описати її неможливо.
"Вікна у світ". Спочатку я знайшов цю назву надто претензійною. Забагато величі як для ресторану в хмарочосі, де купкуються маклерські контори, банки та фінансові ринки. У цій назві можна узріти черговий прояв американської пихатості: "Наша установа височіє над усім світовим капіталізмом та щиро чхає на вас зі своєї висоти". Насправді ця назва обумовлена просто грою слів: World Trade
Center. Вікна у World. Це я зі своєю одвічною французькою уїдливістю бачу зневажливість там, де є лише іронічна тверезість. Як би я сам охрестив ресторан, розташований на останньому поверсі Всесвітнього торговельного центру? "Roof of the World*1? "Тор of the World"2? Це було б ще гірше. Від цих назв тхне за кілометр. Чому б тоді вже не "King of the World" як Леонардо Ді Капріо у "Титаніку"? ("Всесвітній торговельний центр — це наш "Титанік", — заявив мер Нью-Йорка Рудольф Джуліані наступного дня після атакування). Звісно, як колишній рекламіст-креативщик, я апостеріорі прокручую в мозку безліч варіантів: ось яка назва чудово пасувала б цьому місцю — піднесена, смиренна та поетична. "END OF THE WORLD"4. У англійській мові слово "end" означає не тільки "кінець", але також край, кінцівку. Оскільки цей ресторан розташований під дахом, "End of the World" означав би "на кінцівці вежі". Але американцям не до вподоби такий гумор — вони надто забобонні. Тому в їхніх будівлях ніколи не буває тринадцятого поверху. Врешті-решт, Windows on the World — дуже влучна назва. І в комерційному плані також — інакше хіба б назвав Білл Гейтс свою відому програму "Windows" кілька років по тому? "Вікна у світ" — забійна назва, як каже молодь. Звісно, це була не найвища точка світу: Всесвітній торговельний центр сягав 420 метрів, тоді як висота веж Петронас у Куала-Лумпурі становить 452 метри, а Сірс-Тауера в Чикаго — 442 метри. Зараз у Шанхаї китайці будують найвищу у світі вежу: Шанхайський Всесвітній фінансовий центр (460 метрів). Сподіваюсь, ця назва не принесе їм нещастя. Мені подобаються китайці: це єдиний у світі народ, здатний бути водночас і завзятими капіталістами, і завзятими комуністами.