1 Треба якнайшвидше звалювати звідси, під три чорти! (Англ.)
А ось іще кілька варіантів назв для ресторану Всесвітнього торговельного центру:
— "Windows on the Planes"
— "Windows on the Crash"
— "Windows on the Smoke"
— "Bröken Windows"1
Пробачте мені цей чорний гумор: це недолугий захисток від жорстокості.
"Нью-Йорк тайме" зібрала кілька свідчень про ту мить у Windows on the World. На двох аматорських відеозаписах можна побачити, як дуже густий дим із надзвичайною швидкістю заповнює верхні поверхи. Як не дивно, ресторан задимлений значно більше, ніж поверхи безпосередньо понад місцем вибуху, тому що дим густішає на висоті кількох десятків метрів. Записані також уривки з телефонної розмови між Раджешем Мірпурі та його босом Пітером Лі із Data Synapse. Мірпурі кашляє і каже, що в радіусі п'яти метрів нічого не видно. Становище швидко погіршується. У Cantor Fitzgerald (104-й поверх) вогонь перекрив вихід до сходів. Службовці рятуються в офісах північного крила будівлі, у одній тільки "Conference Room" близько п'ятдесяти чоловік.
1 "Вікна на літаки", "Вікна на катастрофу", "Вікна на дим", "Розбиті вікна" (англ.).
Тієї миті багато хто ще вважає, що стався нещасний випадок. Докази свідчать про те, що після удару літака більшість людей у вежі залишалися живими аж до повного обвалу будівлі о 10 год. 28 хв. Вони страждали 102 хвилини — саме стільки в середньому триває голлівудська стрічка.
Уривок із "Навпаки" Гюїсманса:
"Велика американська каторга перенеслася до нашого континенту; зрештою, кінця-краю не було хамству банкірів та парвеню. Воно сяяло, наче сонце, і місто простягалось долілиць, схилялося перед ним та виспівувало сороміцькі псалми перед негідними вівтарями банків!
— Ет, провалися ж ти під землю, суспільство! Умри, старий світе! — вигукнув Дез Ессент, обурений картиною, яку він сам собі змалював..."
Я так і знав! У злочині насправді винний ніякий не Усама бен Ладен, а цей мерзотник Дез Ессент. Я давно помітив, що цей чепурун-декадент якийсь підозрілий. Знаходячи особливу естетику в нігілізмі, розбещені дітки сприяють масовій різанині. Відтепер у всіх ексцентричних хлопців, які з дебільною посмішкою сповідують ненависть, манишки заляпані кров'ю. Жодна пральня не зможе вивести плями гемоглобіну з їхніх вишуканих жилетів. У дендизмі немає нічого людського; у цих екстравагантних чуваків кишка тонка, щоб виділитися не словом, а ділом, вони воліють убивати інших, а не самих себе. Вони убивають тих, хто погано вдягається. Дез Ессент своїми білими рученятами вбиває тих, чия єдина провина — пересічність. Його снобістське презирство — вогнемет. Як я можу спокутувати провину за вбивство бабці із Флориди на сторінці 201 свого попереднього роману? Тобі здається, наче ти пальцем вказуєш на мимовільних винуватців — анонімні та безособові пенсійні фонди, віртуальні структури. Але врешті-решт голосять, волають по допомогу, благають про помилування та стікають кров'ю живі люди. Кінець світу — це коли сатира стає реальністю, метафори справджуються, а карикатуристи почуваються винними.
Перший інстинкт — кинутись до мобільного. Але саме тому, що це перший інстинкт, так роблять усі й одразу, а отже, мережа перевантажується. Я несамовито тисну на зелену кнопку виклику і продовжую запевняти дітей, що ця задушлива темрява насправді веселе свято.
— Ось побачите: незабаром вони надішлють підставну рятівну команду, буде суперово! Круто вони зробили цю чорну хмару, еге ж? Мов справжня.
Коханці-брокери дивляться на мене із жалем.
— Fuck! — каже блондинка у Ralph Louren. — Тікаймо з цієї смердючої лазні.
Брюнет підвівся і попрямував у бік ліфтів, тягнучи коханку за руку. Я йду слідом, тримаючи за руки синів. Але ліфти "out of огсіег"1. За стійкою ридає розпорядниця:
— Мене не вчили, як слід поводитись у таких ситуаціях... Треба евакуюватись сходами. Йдіть за мною...
Більшість відвідувачів Windows on the World вирішили не чекати на неї. Вони гуртуються на задимленому сходовому майданчику. Вони кашляють безупинно, підхоплюючи бухикання одне одного. Чорношкірого охоронця знудило в урну. Він уже спробував спуститись на чотири поверхи.
— Я тільки-но звідти, там нічим дихати, не спускайтеся туди, там усе палає!
1 Не працюють (англ.).
Тим не менш усі спускаються. Панує повний хаос: аварія знищила всі системи зв'язку із зовнішнім світом. Я обертаюсь до Джеррі та Девіда, які уже починають пхикати.
— Гаразд, діти, якщо ми хочемо перемогти в цій грі, то ніяк не можна показувати, наче ми здаємось. Тож, будь ласка, ніякої паніки, інакше нас дискваліфікують. Ви підете за татком, і ми спробуємо спуститись. Ви колись грали в рольові ігри типу "В'язниці й дракони"1? Переможцями стають ті, хто найвправніше обдурить супротивника. Якщо показати бодай найменші ознаки страху — все, гра програна, got it2?
Брати чемно кивають головою.
Я виявив, що забув описати себе. Колись я був дуже вродливим, потім просто вродливим, потім непогано виглядав, а зараз я виглядаю посередньо. Я багато читаю, підкреслюючи речення, що мені особливо подобаються (як роблять усі самоучки) (найосвіченіші люди — це, здебільшого, самоучки: усе життя вони готуються до екзамену, якого ніколи не складатимуть). У свої кращі дні я схожий на актора Білла Пуллмана (президент Сполучених Штатів у "Дні Незалежності"). У кепські дні — скоріше на Робіна Вільямса, якщо тільки він погодиться на роль техаського агента з нерухомості із незграбною ходою, початковою стадією плішини та гусячими лапками в куточках очей (yeah, зловживання сонцем). За кілька років я стану гідним кандидатом у конкурсі двійників Джорджа Буша-молодшого. Тобто якщо лишуся живим після цієї колотнечі.
Джеррі — мій старший син, тому він такий серйозний. Старші діти першими нариваються на неприємності, першими потрапляють у халепу. Він мені нагадує мою матір. Мені подобається, що він сприймає все буквально. Я можу змусити його повірити в будь-які
1 "Donjons and Dragons" — культова гра, яка була страшенно популярна у 1980-х роках у Північній Америці.
2 Зрозуміло? (Англ.)
нісенітниці. Він ведеться на все, а потім гнівається, що я йому збрехав. Прямий, щирий, сміливий: Джеррі належить до того типу чоловіків, до якого мав би належати і я. Іноді мені здається, що він ненавидить мене. Мабуть, я його розчаровую. Тим гірше: така вже доля батьків — розчаровувати синів. Навіть у Люка Скайвокера батько — Дарт Вейдор!1 Джеррі точно такий, яким я був у його віці: свято вірить у порядок речей, завжди піклується, щоб усе було як належить. Пізніше він втратить свої життєві ілюзії. Цього я йому не бажаю. Сподіваюсь, він назавжди збереже свій відвертий погляд синіх очей. Джеррі, ти потрібен мені. Колись діти брали приклад із батьків. Сьогодні все навпаки.