Хтось зачепив прозорий купол, він тріснув.
Грім прокотився у космосі, блискавиця пронизала Край Насолоди.
Все зникає. Холодна місячна пустеля. Тиша.
Тільки десь у безодні ледве чутно відлунює:
— Їсти! Пити!
А потім — мовчання. Урочиста органна мелодія нового, прекрасного життя. І Земля, мов чарівна блакитна квітка, пливе у Безмежжі назустріч оновленому майбуттю своєму...