Вороння

Артюр Рембо

О Боже, коли холод в лузі
Й над приголомшеним селом
Змовка малиновий псалом,
Спрямуй Ти на природу в тузі
З небес високих навмання
Чудове миле вороння.

Вітрам всі гнізда на поталу –
Розпачливий, птахи, ваш крик!
Тепер уздовж пожовклих рік,
Понад шляхами і хрестами,
В яру із недосяжним дном
Розсійтесь і зберіться знов!

Суворий грай в полях порожніх,
Де з позавчора сплять мерці, –
Кружляйте в холоднечі цій
І зупиняйте подорожніх.
Він вісник честі у світах,
Наш чорний надмогильний птах!

Але, о небо, понад дубом,
Що ніби щогла уві млі,
Залиш пташиночці малій
Тих славити, для кого згуба
Трава, що їх навік трима,
Для них майбутнього нема.

Переклад В. Бойка

Інші твори Артюра Рембо