— Одна бабця побачила, як вони знущалися з мене, — вела далі Беверлі. — Генрі кинувся на неї. Він вибив фару на її машині.
Ці слова сполохали Бена ще дужче. Як і більшість дітей, він підсвідомо розумів, що вони живуть в інакшій площині, ніж дорослі, там, куди не сягають їхні погляди й думки. Дорослий іде собі вулицею, думає дорослі думи про роботу, про заплановані зустрічі, про покупку авто й про бозна-які інші речі, і зовсім не помічає дітей, що граються у війну, класики, копни-бляшанку, квача з хованками. Тож забіяки на кшталт Генрі легко уникали покарання й далі кривдили малечу — головне, не висовуватися, не потрапляти в поле зору дорослих. У найгіршому випадку дорослий бовкне: "Ану, перестаньте!" — і почимчикує собі далі, навіть не пересвідчившись, чи подіяли його слова. Задирака почекає, поки дорослий поверне за ріг і… повернеться до свого діла, наче нічого не трапилося. Скидалося на те, що дорослі вважали, наче справжнє життя починається лиш тоді, коли ти вищий за п'ять футів.
Генрі накинувся на стару жінку, а це означало, що він начхав на дорослих. Саме це переконало Бена в тому, що Баверз насправді збожеволів.
Беверлі побачила, що Бен повірив їй, і полегшено зітхнула: їй не доведеться розповідати, як містер Росс просто згорнув газету й зайшов у будинок. Вона не хотіла про це розповідати. Надто лячно було.
— Давай на Канзас-стрит, — сказав Бен і без жодних вагань відкинув ляду. — Приготуйся бігти.
Він став на повен зріст і роззирнувся. На галявині було тихо. Недалеко жебоніла Кендаскіґ, щебетали пташки, гупав дизельний двигун, віддаляючись у бік депо. І все. Йому стало моторошно. Він почувався б краще, чуючи, як матюкаються Генрі та Віктор із Ригайлом, продираючись крізь густі нетрі, що росли біля струмка. Та їх зовсім не було чутно.
— Давай, — сказав він і поміг Беверлі вилізти з отвору.
Вона так само бентежно роздивилася навкруги, відкинувши волосся назад і скривившись від того, яким масним воно було на дотик.
Бен узяв її за руку, і вони пірнули в зарості в напрямку Канзас-стрит.
— Краще триматися далі від стежки.
— Ні, — відказала вона. — Нам треба поквапитись.
— Гаразд, — кивнув Бен.
Вони вийшли на стежку й побігли до Канзас-стрит. Беверлі зашпорталася об камінь, і він
7
ТЕРИТОРІЯ СЕМІНАРІЇ. 2:17 НОЧІ
гепнув на посріблений місяцем хідник. Від удару він рохнув, і з нього чвиркнула кров, забризкавши розтрісканий бетон. У місячному сяйві вона здавалася чорною, наче кров розчавленого жука. Генрі ошелешено витріщився на неї, а потім підвів голову й роззирнувся.
Канзас-стрит була по-нічному мовчазною. Будинки замкнені й темні, хіба що подекуди горіли поодинокі нічники.
О. А ось і риштак.
До залізних ґраток була прив'язана повітряна кулька з намальованим на ній усміхненим обличчям. Вона гойдалася й посіпувалася на млявому вітерці.
Притискаючи одну липку руку до живота, Генрі знову звівся на ноги. Ніґґер непогано його штрикнув, та не так, як Генрі — його. Авжеж, у порівнянні з ніґґером, у Генрі все було супер-дупер.
— Капець пацану, — пробурмотів Генрі, і, похитуючись, рушив повз кульку. На його руці зблиснула свіжа кров, що без упину текла з живота. — Обробив його як слід. Вколошкав пестунчика. Усіх їх уколошкаю. Покажу їм, як жбурлятися камінцями.
Світ накочувався на нього повільними, велетенськими хвилями, як на початку серіалу "Гаваї 5.0", який він дивився в лікарні
(оформи їх Денно, ха-ха Джек Йобаний Лорд.[742] Джек Йобаний Лорд був супер-дупер)
і ще трохи — й Генрі б… Генрі б… Генрі б…
(почув звук, з яким чуваки з Оаху[743] злітали на гребінь і трусили
(силисилисилисили
(саму реальність. "Труба". "Chantays". Пам'ятаєш "Трубу"? "Труба" була супер-дупер. "Змиті хвилею".[744]Той божевільний регіт на початку. Схоже на іржання Патріка Гокстеттера. Йобаний підар. Нахрабнувся, і якби в мене в нього спитали, він би сказав, що
(трахався він краще за супер-дупер, ГАРНО й БЛИСКУЧЕ, блискучий, як ФАРБА
(окей Труба лети в трубу й не задкуй не відступай хвилю тримай лети наче куля
(бий
(бийбийбийбий
(бий у хвилю серфуй хідником зі мною стріляй
(хвилю тримай стріляй у світ та май)
вухо в голові: воно й досі чуло те ка-сприииньг! Око в голові: воно бачило, як стрибала на пружині голова Віктора — очі й щоки поплямовані, наче криваве татуювання.
Каламутним поглядом Генрі поглянув ліворуч і побачив, що замість будинків там здіймався темний живопліт. Над ним височіла темна вікторіанська громада Деррійської богословської семінарії. Жодне вікно не світилося. Останній випуск семінарії полишив її стіни в червні 1974-го. Того літа вона закрилася, і що б не блукало всередині, воно блукало на самоті… та й то лиш зі згоди язикатого жіночого клубу, який називався "Деррійською історичною спільнотою".
Він підійшов до доріжки, що вела до парадного входу. Її перетинав грубий ланцюг із металевою табличкою: "ХОДУ НЕМАЄ: НАКАЗ ДЕРРІЙСЬКОЇ ПОЛІЦІЇ".
У Генрі зашпорталися ноги, і він знову полетів — беркиць! — на долівку. З Готорн-стрит на Канзас-стрит повернув автомобіль. Його фари осяяли вулицю. Генрі примружився й побачив ліхтарі на даху автівки — коповозка.
Він проповз під ланцюгом і поліз ліворуч, аби сховатися за живоплотом. Нічна роса приємно зволожила його розпашіле обличчя. Він ліг долілиць і заходився водити головою туди-сюди, охолоджуючи шкіру та вдихаючи росу.
Поліцейський автомобіль неквапно проїхав повз нього.
А потім його сигнальні фари зненацька спалахнули, осяявши все навколо пульсуючою, хаотичною блакиттю. Не було потреби вмикати сирену на порожній вулиці, але Генрі почув, як гаркнув двигун — водій газонув. Ковзнувши асфальтом, пронизливо завищала гума.
"Піймався, мене викрито", — тенькнуло йому в голові… а потім до Баверза дійшло, що машина мчала в протилежний від нього бік, угору по Канзас-стрит. За мить нічне повітря розітнуло пекельне виття-нявкіт — звук долинав із півдня. У його уяві вигулькнув велетенський чорний кіт — він скрадався в пітьмі, з зеленими очима та лискучим хутром — Воно йде по Генрі, набувши нової подоби, йде, аби зжерти його.
Коли виття почало вщухати, він нарешті зрозумів, що то завивала швидка допомога, яка мчала в той же бік, у якому зникла коповозка. Він тремтів на вогкій, тепер уже занадто холодній траві, намагаючись