"А тут таки мокро", — подумав Володька. Широко розплющив очі і побачив перед собою багато риб. Маленькі й великі, вони пливли зграями, обминаючи сіть, що її тяг за собою тральщик.
— Е, голубчики, — сказав Володька, — та ви в сіть не хочете зазирати?
Назустріч хлопцеві плив великий оселедець. Володька кинувся до оселедця, щоб загнати його в сіть. Але оселедець глибоко пірнув і зник з його очей. Бачить Володька, пливе багато пікші, великої сріблистої риби. Давай заганяти її у трал. Злякалась пікша Володьки і вся у сіть зайшла.
Випливає назустріч, Володьці чорне кругле страховище. "Що то за риба?" — думає хлопець.
* * *
А то був електричний скат. Така риба, що сама в собі електричну батарейку носить. Хто її зачепить, так електрикою і вдарить.
В цей час повз електричного ската той самий великий оселедець пропливав.
— Зараз я вас обох у сіть зажену, — вирішив Володька. І гайда на ската й оселедця руками махати. І просто до нього підпливає. А скат як наїжився, і лише торкнувся Володька його рукою, а він хлопця і вдарив електричним струмом. Потемніло в очах у Володьки. І замість того, щоб оселедця та ската в сіть загнати, сам у сітці опинився.
* * *
Тим часом рибалки пливли далі і ловили рибу.
Ось витягли з моря сіть, і на палубу висипалась купа мокрої блискучої, як алюмінієві покришки, риби. Між рибою чорніло щось кругле й велике, як гарбуз.
— Це що таке? — спитав капітан, показуючи на той гарбуз матросам.
— Не що, а хто — спитайте краще, — почувся голос із купи.
Гарбуз став на ноги і одрапортував:
— Володька Велетень прибув на тральщик і слухає вас, капітане Крихітка!
Це був живий Володька.
Матроси й капітан кинулися до Володьки. Вони тиснули йому руки і мало не задушили, обіймаючи хлопця.
Всі надзвичайно зраділи, а Володька гордо ходив од корми до носа й назад та розповідав кожному, що він робив у морі і як потрапив у сіть.
* * *
Тому що моряки дуже потомилися, капітан наказав усім лягати спати, крім стернового.
— Сьогодні я стоятиму біля стерна, — запропонував Володька. З ним погодилися, і всі, крім нього, полягали спати.
Володька стежив за спокійною поверхнею моря.
"Наче не море, а вода в каструльці, — подумав він, — таке спокійне".
З усіх боків до нього долітало хропіння команди. Коли враз помітив у морі якісь рухи. В одному місці вода густо захвилювалась.
"Риба, риба йде", — догадався Володька.
Над морем з'явилося багато чайок. Вони супроводили косяки риби, то та, то інша кидалися в море і здіймалися вгору, тримаючи в дзьобі рибу.
Кидались одна на одну і з криком кожна намагалася вирвати собі рибу.
Хлопець вирішив, що час ловити рибу.
Він побіг штовхати сонних рибалок і загукав, що риба йде.
Як вихор, зривалися моряки і бігли до своїх місць.
А хто був дуже сонний, того Володька тягнув за носа або за вуха, а на одного навіть вихлюпнув відро води.
— Молодець! — похвалив Володьку капітан і почав командувати, що кому робити.
Швиденько випускали трал і повний вщерть витягли його на палубу.
Палуба, трюм, всі бочки і скрині були завалені рибою.
Найбільше було великої й жирної тріски. Дивилася одним оком пукаста камбала. Траплялися коротенькі мойви.
Чимало було вовкориби, сайди та палтусів.
З-поміж різних риб хлопець побачив велетенського оселедця, того самого, що втік від нього.
— А, сякий-такий, — зрадів Володька і показав оселедця капітанові. — Тьотя Женя так його приготує, що Стьопка, Тарас, Марійка і Галка лише пальчики пооблизують.
Коли це оселедець нахмурився, та як підскочить і — лясь мокрим хвостом Володьку по носі. Раз, другий витирає хвостом Володьці носа.
— Ой! ой! ой! — закричав Володька.
Закричав і широко розплющив очі. Що за диво? Де палуба "Нерпи", де її славний капітан Крихітка із своїми матросами?
Замість палуби Володька сидів на ліжку в дитячому садку. На його крик прибігли діти та Євгенія Іванівна.
— Що з тобою? — спитали вони Володьку.
— А де риба? — плаксиво тягнув Володька.
— Яка риба? — і всі засміялись. — Це, мабуть, тобі приснилося?
Хлопець зрозумів, що то був лише сон. Відтоді прозвали його Рибалкою.
1933