Вогняний бог Марранів

Сторінка 26 з 42

Олександр Волков

Здивована, Енні вигукнула:

— У вас з'явився Шаблезубий гигр?! А хіба їх не знищили дуболоми за наказом Страшила Мудрого?

Тепер настала черга дивуватися Тонконюхові. Підвівшись з трону, він врочисто промовив:

— Ви знаєте Страшила, дуболомів та Шаблезубих тигрів?! І ви прийшли з-за гір? Тоді я скажу вам, ваша світлість, хто ви є! Ви — Еллі, Фея Караючого Будиночка! Вітаю вас у Лисограді!

І він посадив збентежену дівчинку на свій трон і низько схилився перед нею, те саме зробили королева і всі придворні. Лише Тім стояв прямо, не розуміючи, чому так ушановують його подругу, та й Артошко на його руках сердито гарчав, бачачи перед собою стількох лисиць, на яких можна було б залюбки пополювати. Зійшовши з трону, Енні сказала:

— Ви помиляєтесь, ваша лисичність! Займіть місце, яке належить вам по праву, і вислухайте мене. Еллі — моя старша сестра. Вона справді не раз відвідала Чарівну країну і здійснила тут багато славних подвигів. А я, маленька Енні Сміт, я лише другий день у вашій дивовижній країні і не вчинила нічого такого, вартого похвали.

Король заперечив:

— Ваші заслуги величезні. Ви позбавили країну від зміни династії і, можливо, від міжусобної війни. Ви по заслугах отримаєте цей срібний обруч, про чарівні властивості якого зараз дізнаєтесь.

Король Тонконюх сів на трон і надів обруч Енні замилувалась його красою, та ось лис торкнувся лапкою рубінової зірочки, яка сяяла з переднього краю обруча… і зник! Так, він зник разом з масивним троном, на якому сидів. Енні й Тім стояли, витріщивши очі від подиву, Артошко оглушливо загавкав, перелякавши лисиць.

Минула хвилина, і трон з королем, який сидів на ньому, виник ніби з нічого. Завваживши подив Енні, вдоволений Тонконюх розсміявся.

— Як бачите, ваша світлість, цей обруч робить невидимим того, хто його носить, досить лишень торкнутися ось цієї зірочки, — король показав лапою. — Невидимими стають і всі речі, до яких доторкнеться той, хто надягає обруч. І ще одну чудову властивість має він: обруч годиться на будь-яку голову, він розширюється або стискається залежно від її розміру.

Енні все-таки соромилася прийняти такий коштовний подарунок, але король силоміць втиснув обруча їй до рук, не слухаючи палких подяк дівчинки.

— Беріть, беріть, — підбадьорював Енні король. — Мені він зовсім не потрібен. Якщо я надто часто ставатиму невидимим, моя челядь, чого доброго, ще забуде, який я на вигляд а для королів це не надто корисно, ха-ха-ха!

Тоді Енні боязко поміряла обруч, і він припав їй якраз до голови, ніби його припасовував досвідчений майстер.

— Чудово, Енні! Він тобі дуже личить — захоплено промовив Тім. — Справжнє диво! Ану, щезни!

Палець дівчинки торкнувся зірочки, і Енні зникла з очей! І крізь те місце, де вона стояла, Тім бачив усе.

Артошко ображено став благати:

— Ти облиш, Енні, ці фокуси, не лякай порядних собак!

З порожнечі залунав дзвінкий сміх і почулися слова:

— Гей, Тіме, злови мене!

Тім кинувся на голос, та тільки-но йому вдалося торкнутися руки Енні, як дівчинка вислизнула і її голос долинув з іншого кутка печери. Після кількох невдалих спроб роздратований хлопчина зупинявся.

— Цур тобі! — вигукнув він. — Це вдесятеро гірше, ніж коли граєш у піжмурки.

І ось на порожньому місці з'явилась Енні, знову торкнувши зірочку. Король Тонконюх сказав:

— А все-таки є справедливість у тому, що срібний обруч потрапив до вашої світлості. Ви — сестра феї Еллі, яка знищила Бастінду а цей чарівний талісман раніше саме Бас і й належав. Лиха Гінгема взяла мене з материнської нірки ще маленьким лисеням і послала в подарунок своїй сестрі до Фіолетового палацу В країні Мигунів зовсім немає лисиць, і я був Там дивовижею. Бастінда тримала мене в полоні кілька років. З розповідей сестри вам, звичайно, відомо, Енні, як важко було вирватися з палацу лихої чарівниці. А мені пощастило це зробити! — гордо хвалився Тонконюх. Я підгледів, як чаклунка користувалась обручем, зумів украсти його зі скарбниці і — прощавай неволя! Цей талісман порятував мене від багатьох бід, коли я пробирався на батьківщину, допоміг мені завоювати владу в лисячому королівстві. Але зараз я розлучаюся з ним без будь якого жалю, бо… — Він наблизився до Енні і шепнув їй: — Я боюся, щоб ним не заволодів мій суперник у боротьбі за престол, чорно-бурий принц Кривоніг…

Вислухавши таке зізнання, Енні вирішила, що робить добре діло, позбавляючи Тонконюха від небезпечного талісмана, і з чистою совістю залишила Лисоград, щоб вирушити до країни Жуванів, а звідти до Смарагдового міста.

Але перед від'їздом Енні, Тімові й Артошці довелося побувати на бенкеті, який влаштував на честь гостей його лисичиість король Тонконюх XVI. Запропоновані ним плоди кролячого дерева виявилися чудовими. Кілька таких плодів діти отримали в дорогу, за це Енні подарувала Тонко-нюхові свою блакитну накидку. Рудий лис надів її з великою гордістю і заявив, що віднині вона слугуватиме королівською мантією в країні лисиць.

КРАЇНА ЖУВАНІВ

осланці короля Тонконюха провели Тіма й Енні до кордону лисячого царства, де починалась стежка, яка вела до Жуванів. Вони розповіли також, де сидить у засідці останній Шаблезубий тигр Чарівної країни.

Стежина була не з кращих, звивиста й поросла травою, і діти стримували біг своїх мулів. Цезар і Ганнібал невдоволено форкали: під час стоянки у Лисограді вони зарядились єнергією так, що думали тільки про те, як би її витратити.

Але вершники дали мулам волю, коли помітили за поворотом стежки смугасту тигрячу шкуру. Хижак зачаївся і чекав необережних лисиць.

Зачувши тупіт копит (залізні підкови Тім зняв з них, коли гори лишились позаду), тигр нашорошився, але діти перевели важелі на "повний", і мули пронеслись повз нього, як порив урагану. Спантеличений тигр пробурмотів:

— О-хо-хо, старий я роблюся й нерозторопний. Навіть не встиг роздивитися, хто це так моторно промчав мимо. Але це були не лисиці…

І він знову сховався в кущах.

Енні й Тім їхали ще кілька годин і нарешті їм відкрилась прекрасна Блакитна країна, добре знайома дівчинці за розповідями старшої сестри.

І знову Енні опанувало дивне почуття. Їй видалося, що вона вже бачила ці чудеса із смарагдовою травою, ці дерева з незвичайними плодами, ці дзюркотливі струмки, де хлюпались золоті й срібні рибки.