Вишневі усмішки сільські

Сторінка 12 з 12

Вишня Остап

Упав та й стогну!

Виволокла стара з сажа, насилу очуняв! Запричащався. Такого вони мені меду дали! Отаке буває…

"Ото не чортихайся, раз із бджолами діло маєш", — каже стара.

Так воно таки правда! Я вже запримітив: раз по пасіці чорта згадав, тікай краще. Особливо як за роєм лізеш.

Чорт, знаєте, та ще при трухлявій драбині завжди таку халепу вам устругне…

А мед… мед, що й казати, штука солодка…

ЯК Я РИБУ ЛОВИВ

Раанок! Не ранок, а вірші!

Угорі — небо. Внизу — земля. А передо мною ставок… Ви знаєте, що таке ставок?

Це така великавелика глибока з землі тарілка, а в ній не "Supe a la peisanne" (так у "Ренесансі" пишуть), а вода.

А у воді — риба, раки.

Моє завдання як рибалки впіймати оту рибу, а коли трапиться то й рака.

Це одно.

Друге: мати з отого всього: 1) насолоду, 2) відпочинок душі моєї розхристаної і 3) юшку Із свіжої риби.

Для того з собою взяв:

а) Обов'язкову постанову № 118 Харківського губвиконкому (правила, як ловити рибу),

б) сантиметр,

в) циркуль,

г) парасолю (сонце!),

д) кошика, де вмістилося б півдесятка тарані, пляшка перцівки ("довоєнного качества"!), 2 ф. хліба й ін.,

е) посвідчення особисте, є) учотну картку,

ж) удку,

з) жінку.

Все, значить, що полагається. Закинув…

— Клюйоть, дядя?

— Проходь! Проходь! Свого часу клюніть! Пішов… І вже здалеку на голос "Гречаників":

Удіть, дядя, удіть,

А вечерять чтосьто будіть.

"Смійся, — думаю, — смійся!"

Перші дві з половиною години стоїчно дививсь у ставок і думав: "Отже, дивись: кисень з воднем, якенебудь Н20, а скільки риби має…"

А я, можна сказати, людина, homo, а хоч би тобі паршивенька тулька!..

Коли це: плигплигплиг! Поплавок!

Сіп!

— Є!! Ага! Лови, жінко, ловиловилови! Держи! Впіймала?

— Є!

— Карасик? Давай сантиметр. Давай циркуль. Давай обов'язкову постанову Губвиконкому. Як там сказано? "Карась не менш як три вершки. Міряти від середини ока до задньопрохідного плавника". Добре! Шукай око!

— Є!

— Шукай середину ока! Найшла? Став сантиметр. Тааакс! Держи! Шукай задньопрохідний плавник!

— Я не знаю де!

— Шукай ззаду! Раз задньопрохідний, значить, ззаду! У проході! Найшла?!

— Та нема!

— Зоологію забула? Чого вас по тих гімназіях учили? Давай сюди!

— Ой! Уже!

— Що вже?!

— Виплигнув! У воду! Ононон! Поооплив!

— От іще! А ще й на курсах була! І у Вукоопспілці служила! Паршивої риби не вдержиш!..

…Плигплигплиг! Поплавок.

— "Прочая риба"?! Скільки там для "прочої" одміряно?

— Три вершки!

— Давай сантиметр! Око є! Перевертайсь, "прочая". Де тут у тебе той "плавник задньопрохідний"?.. Нема! Дивись: плавника нема! Щука од'їла! Як же тепер?

— А я не знаю!

— Викину! Іди назад у став! Плавають тут без "задньопрохідних"! А потім відповідай!

— Ооо! Рачок! Іди, йди, йди! Ну, дивись, як там раки? Де їх вимірять?

— Два вершки! Від кінця голови до кінця хвоста!

— Давай сантиметр! Почнемо від голови.

— Та то ти з хвоста починаєш!

— Як із хвоста?! Це ж "шийка"! А на шиї й голова!

— Та то хвіст, а не шия! Сам нічого не знаєш, а лаєшся!

— Не все тобі 'дно, чи од хвоста до голови мірятиму, чи від голови до хвоста?

— Ну?!

— Вершок і сім восьмих! Іди к чорту! Пливи! Не міг на паршиву восьмушку вирости?! А теж лізе!

…Ходім додому!

Вечеряв "дядя" не "чтосьто", а тараню.