"Через двадцять дев'ять годин, – подумала Нхан, – Стів буде врятований. Якщо я зможу промовчати цей час, вони не схоплять його двадцять дев'ять годин!" Гадка про цих довгих, як вічність, годинах наповнила її холодним відчаєм.
– Ти розумієш? – повторив полковник.
– Так.
– Дуже добре. – Він ще трохи подався вперед. – Де американець?
Вона підвела голову і поглянула прямо в спрямовані на неї чорні очі.
– Не знаю.
Полковник загасив сигарету і натиснув кнопку збоку стола.
Настала тривала пауза, впродовж якої він вивчав лежавші перед ним папери. Лам Фан встав і поклав йому на стіл теку.
– Вам треба розписатися тут, сер, – мовив він.
Нхан відчула, як по її обличчю потекли сльози. Вона втерла їх долонькою. Звук відкривання дверей змусив її заціпеніти. Зайшли два маленьких чоловічка – ті ж, що втопили Донг Хама у відрі з водою. Вони зупинились біля входу, чекаючи.
Полковник спочатку підписав папір, віддав теку Лам Фану, котрий повернувся до свого столу, відтак подивився на двох маленьких чоловічків.
– Ця жінка має інформацію, котру я хочу швидко отримати, – сказав він. – Відведіть її і зламайте її впертість. Працюйте швидко, зробіть усе, що треба, щоб змусити її говорити, ви маєте бути певні, що вона не помре.
Коли два маленькі чоловічки направилися до неї, Нхан забилася в істериці.
2
Полковник Он Дін Кхак завершував їсти чаджіо з крабами, які він запивав теплим китайським вином. Час від часу він поглядав на золотий настільний годинник. Була за двадцять хвилин дев'ята.
Жінка вже майже три години знаходилася в руках його людей. Факт, що йому досі не була передана очікувана інформація, дивував полковника. Його люди навчилися дуже швидко виривати у своїх жертв інформацію. Зволікання дратувало полковника, проте здібності його людей не викликали сумнівів. Однак, ця жінка і її смішна впертість дратували його. На обличчі з'явився вираз жорстокості. Ну що ж, вона дорого заплатить за свою затятість. Його люди не знають пощади. Він би не хотів побувати в їхніх руках.
Полковник відсунув келих і потягнувся за яблуком. Він повагом і з насолодою жував яблуко, коли роздався негучний стукіт у двері і виник Лам Фан.
– Жінка підготована до допиту, – доповів він. – Ви хотіли б допитати її особисто?
Полковник ще раз відкусив яблуко.
– Вона потребувала досить часу. Яка ступінь суворості була застосована?
– Максимальна, – відповів Лам Фан. – Враховуючи, що ви хотіли швидко отримати інформацію, на неї чинилося безперервне діяння. Вона була зламана лише кілька хвилин тому.
Полковник доїв яблуко, відсунув стілець і піднявся.
– Я сам допитаю її,– проговорив він. – Ходімо зі мною.
Вони вийшли з кімнати, пройшли по коридору і спустилися по кручених сходах у кімнату, де допитували ув'язнених. Це була маленька кімната, її підлога і стіни були покриті білим кафелем. Металевий стіл з прикріпленими до підлоги ніжками освітлювався потужною лампою, що звисала зі стелі.
На столі лежала Нхан, її зап'ястки і щіколотки були стягнуті ременями. Очі були закриті. Голова відтягнута назад мотузкою, лице було зеленувато-жовтим. Вона дихала через силу, нервово, судомними ковтками. Два маленьких чоловічки сиділи навпочипки по обидва боки від неї. Вони спітніли і виглядали стомленими. При появі полковника вони встали.
Він підійшов до Нхан і подивився на неї.
– Отже, де американець?
Нхан повільно відкрила очі: вони були мутні, як ніби вона ще не повністю прийшла до тями. Вона пробурмотіла щось, чого полковник не зміг розслухати.
Один із чоловічків підійшов до неї і ляснув її по обличчю. Її очі розширилися і вона зіщулилась від страху. По обличчю покотилися сльози.
Безперестанні катування, яким вона піддавалася, викликали нестерпний біль. Нхан відчула, що подальший супротив стає неможливим. Може статися, думала вона, якщо вона не отримає перепочинку, вона буде зламана і викаже Стіва. Її муки тривали вже три години; двадцять шість годин, які їй треба ще витримати для врятування Стіва, були, вона це знала, нестерпним випробуванням виносливості. Необхідне відтермінування. Треба переконати чоловіка, який нахилився над нею, що Стів знаходиться де-небудь вдалині від Фудаумота. Допоки вони будуть розшукувати його там, вона збере сили, щоб витримати нові знущання над її тріпотливим тілом.
– В Далаті, – прошепотіла вона і заплющила очі.
Кілька місяців тому Стів повіз її в кінці тижня в Далат. Це був літній курорт в горах, куди люди ховалися від міської спеки. Вона досить добре запам'ятала це містечко, щоб мати можливість збрехати.
– Де в Далаті? – спитав, насупившись, полковник.
– У домі.
– Кому належить дім?
– Американцю.
– Де цей дім?
– Третій дім від вокзалу: дім з червоним дахом і жовтими воротами, – вимовила Нхан, не розплющуючи очей: вона боялася, що він запідозрить неправду.
Полковник глибоко зітхнув.
– Він зараз там?
– Так.
Полковник нахилився нижче, маленькі очі блищали. Він прошепотів так, щоб ніхто, крім Нхан, не міг би почути його:
– Діаманти у нього?
– Так.
Полковник випрямився.
– Отже, – сказав він Лам Фану, – Я вже втратив досить часу. Я негайно їду в Далат.
Лам Фан поглянув на Нхан.
– Вона, можливо, бреше, щоб виграти час, – зауважив він.
Обличчя полковника потемніло.
– Вона не посміла б! Якщо вона набрехала мені, я розріжу її на шматки. – Він схопив Нхан за руку і потряс її: – Слухай мене, – гаркнув полковник, – ти брешеш? Тобі краще сказати правду. Якщо я з'ясую. що ти збрехала, ти пошкодуєш про це.
Нхан ледь покачала головою. Вона змусила себе вимовити тремтячим голосом:
– Це правда. Він у Далаті.
Полковник відштовхнув маленького чоловічка.
– Вона не бреше, – сказав він. – Вона розуміє, що робить. Вона була дурна, що так довго пручалася. – Він подався до дверей, далі зупинився, поглянув на двох маленьких чоловічків. – Дайте їй води. і хай вона відпочине. Вимкніть світло. Я повернуся приблизно через десять годин. Тоді я вирішу, що з нею робити.
Нхан судомно заридала. Десять годин відпочинку і шістнадцять годин тортур – чи витримає вона?
Повернувшись у свій кабінет, полковник звелів Лам Фану покликати інспектора Нгок Ліна.
– Він поїде зі мною в Далат, – провадив полковник. – Коли ми вб'ємо американця і я візьму діаманти, я усуну інспектора. Американець застрелить його, і, намагаючись захистити інспектора я змушений буду вбити американця.