Ще лиш в закапелках чужини, на песій службі у чужого пана, в середовищах, які в житті нашого народу були глухими до всього живого і творчого, блимає мізерна свічечка міфів і фетишів колись, — під опікою могутнішого пана, — такої бундючної панівної верстви на Україні.
Квадрига історії промчала над нею. Як безплідний бур'ян, як сухе бодяччя полягла під колесами цієї квадриги "провідна" верства України, враз із своєю лицемірною "правдою прадідів великих", із своєю "національною містикою", що допомогала їй торгувати вітчизною на протязі віків і закріпощува-ти український трудовий народ.
Не підведеться вже ніколи бодяччя. Під високим, синім небом, вільні від зіноваті і кукіля, колосяться, хвилюються і золотіють неозорі лани України.
Річка не повертається ніколи всп'ять. Не суджено повернутись і тим суспільним силам, що безславно зійшли з кону історії.