Ромен. Ну? Не романтик?
Гайка. Ну, а голова КК ще більший романтик: їдь, каже, та спитай про це ЦК.
5
Одчиняються зава двері. Голос Секретаря. Хто ще до товариша Вайс-берга?
Ромен. Твоя черга.
Гайка. Ні, ні! Будь ласка! Я ще пожду. Мені треба на одного товариша ще ждати... Ну а ти як сюди попав?
Ромен. Скінчив комуніверситет. По призначення з товаришами ось... Усіх трьох на завод. (Романтично тисне Гайці руку). Чи побачимось ще?
М а й к а. На все добре, товаришу Гаю!..
Гайка. Гайка, товаришко... товаришко...
Майка. Просто Майка.
Гайка. Товаришко просто Майка!
Майка. Може, хочете теж на завод, то просіться!
Р о м е н. А справді, Гайко!
Гай ка(аж рвонувся). Та от... товариша жду. Може, там внизу його зустрінете, то наженіть! М а й к а. А який він із себе?
Г а й к а. Ні! Ви його не знаєте. (Коли ж Байдух, Ромен і Майка вийшли). Бо я його й сам не знаю. (Підходить до дверей). Ні! Таки у мене, мабуть, справді міокардит серця...
КАРТИНА ЧЕТВЕРТА
Біля заводської брами. В о р о г а р впускає першу зміну. Підходить Ромен.
Робітник, молодий. Наша газета вже вийшла? Не бачили, Тарасовичу?
Воротар. Наша газета ще чай п'є.
Робітник, старий. Здоров, Тарасовичу!
Воротар. Здоров, Івановичу!(До другого). Як там твій бабський цех, Трохимовичу? Кажуть, хтось втулив тобі замість деталі дитинчатко?
Трохимович. А що це сьогодні вже під тобою пісочок, Тарасовичу?
Воротар. Проходь, проходь, старий султане! Хіба не бачиш, що це я каміння розтер на посту молодечими ногами?
Конторник. А скільки чобіт? І не висовують?
Воротар. Аяй так поперед усього заводу стою. Куди ще висовуватись?
Ромен. Прекрасна відповідь! Рука за це, товаришу?
Воротар. Нема за що давати. Краще ви дайте мені вашу... перепустку. (Прочитав подане). Призначення. Бо, бачиш, тепер кожне нам руку дає, всяке у пролетарьят проскользнути хоче. А ви заходьте!
Р о м е н. Я ще пожду на своїх товаришів.
2
Підходить дівчина з околиці. Побачила Ромена. З несподіванки:
— О!
Р о м е н. О! Ви!
Д і в ч и н а. Ні! Ні! (Хоче пройти). Ромен (заступає дорогу). Та як же ні, коли це ви, досвітній привид. Д і в ч и н а. Ні! Я не привид.
Ромен. Мій з сопротівлєнієм матеріалів і ясними очима привид! Ви тут? Дівчина. А ви й тут мелодекламуєте?
Ромен. Якби я ще вмів співати, грати, якби мав музичний інструмент, ну скрипку, піаніно абощо, я б оце зараз і заграв отут.
Дівчина. Так би отут і заграли б?
Ромен. Так би й заграв!
Дівчина. Отут на вулиці?
Ромен. Отут на вулиці.
Дівчина. На піаніно?
Ромен. Отут на піаніно!
Дівчина. Ха-ха-ха!
Ромен. На вулиці, хочете — на кладовищі, а то й просто серед степу — ще смішніше. Уявіть — серед голого степу, на двадцять кілометрів не видно житла я поставив би піаніно і заграв. Отак степ, отак могили, уявіть собі, далекий обрій, хмари, так — піаініно, й я граю.
Дівчина. Ґавам?
Ромен. Молодому класові, що будує й збудує на голих степах соціалізм,— симфонічний привіт. Друге — пісню нашим надзвичайним дням. Вони дають нам більше, ніж ми навіть мріяли. Я, наприклад, мріяв побачити яснооку дівчину вдосвіта, а бачу і вдень. Удосвіта бачив з сопротівлєнієм — удень...
Гудок.
Дівчина. Сама я гава! Я вас більше не. слухаю. (Пішла).
3
Підходять Б а й д у х і Майка.
Ромен. Але дівчина з околиці вже слухала. Навіть усміхнулась двічі на ці трохи незвичайні, чудернацькі, дивовижні, проте щирі й безпосередні слова того, кого в жарт було названо романтиком,— писатиме далі майбутній поет-драматург. Бачили? Та дівчина з сопротівлєнієм! Переконуєшся тепер, Майко, що таке справжня романтика?
Майка. Дивлячись яка і де.
Ромен. Ага! Вже йдеш на компроміс?
Бай дух. Знайшов романтику! Тепер дівчат з таким "сопротівлєнієм", хоч греблю гати.
Ромен. Закрийся, скептику. Ідуть удосвіта три комуністи, бачать ранню зорю, дівчину з сопротівлєнієм ма-теріалов. Кругом як мачти — риштування п'ятирічгіика; Пора року — весна. Майко! Кричи добридень!
Майка. Добридень, товаришу Гайко!
Махаючи руками, підбігає Гайка.
Ромен. Тиміш!.. Ура! Байдух. Ну, як?
Га й к а. Ху-х! Усе гаразд, за винятком двох моментів: спитали, скільки мені справді років?— Сказав. На завод підете? — А він не з проривом, перепитую.— А коли з проривом, то що?— Риба ж, кажу, шукає, де глибше... А далі як?— питають. Бачу — напоровся. А комуніст, кажу, де глибший прорив. І написали — на завод (жест на браму), де найглибший прорив...
КАРТИНА П'ЯТА
У заводі в цехкутку. Майка. Телефон. Біжать і:аси. Тисячоголова шумова оркестра.
Майка (в телефон). Не буду критися, товаришу Власов, становище ще не виправлено. Ще в'язнемо в прориві. Так. Скільки виконали? За вчорашній день сорок процентів завдання, якщо на сьогоднішній спробі тракторів який не загальмується — я й це беру на увагу. Працює дві бригади. Авжеж мало — наша провина. Беремось. Запроваджуємо. Що? Чому нема сводки?
Трохимович (до робітника). Зробив дядя, на себе глядя (кидає деталь у брак).
Р о б і т н и к. Ні, це я на вас дивився, Трохимовичу!
Трохимович. Криво дивився. Дивись простіше, по-нашому, по-робочому, і не на мене, а на деталь, звичайно! Ока з неї не спускай, голубе! (До другого). Деталь, як жінка,— зради не терпить, не так подивився — вона вже й скривилась. На! піди вибачся й ще раз погладь її!
Майка (в телефон). Я й не кажу, що це головні. Дошукуємось, вивчаємо далі. Доручили Гайці. Які зміни в робсилі? Пішло сімнадцять. І прийшло сімнадцять.
Конторник. Пішло сімнадцять робітників-муж-чин,— прислали ще дівчаток, хе-хе...
Майка (у телефон). Які перспективи? (Подумавши, твердо, переконливо). Прорив зліквідуємо, хоч нехай там що...
2
Поруч конторка. Конторник. Машиністка.
Конторник (схопившись). Сводка... Сводка... Як по-українському сводка. Антоніно Олексіївно! Не знаєте? А скажіть, хто-небудь знає? Запевняю, ніхто в світі не знає. Напишу: заразомка. Отже, заразомка за вчорашній день: сфабриковано два трактори, що становить 40 % програми. Не виконано 60 %.
Майка (в телефон). Скільки браку?.. Аж страшно казати! 27 %!
Конторник (пише). Браку — 27 %.
Майка (в телефон). Причини?.. Я вже казала...
3
З другого боку Трохимович приймає деталі. Біля нього купа