Веселі жебраки
(Кантата)
Коли з дощами восени
Сухі листки, мов кажани,
Закрутяться в вітрах;
Коли в шумливий листопад
Сипне крупа, ударить град
I раптом ствердне шлях;
Тоді до Пузі-Ненсі в льох,
Обідрані, знебулі,
Ватаги ланців і мандрьох
Збираються на гулі:
Співають, випивають,
Регочуться, кричать,
Танцюють і жирують,
Аж келихи бряжчать.
В мундирі з мотузків і лат
Біля вогню сидить солдат
З надітим ладно ранцем;
Свою коханку тисне він,
Що п'яно дивиться з колін,
Милується коханцем:
I потім рот жадливий свій,
Мов чашку, простяга —
I він дає цілунок їй,
Мов ляскіт батога.
Ще відгомін чувся
З усіх брудних кутків,
А він устав, надувся
I пісеньку завів:
Пісня
Марсів син, у боях немалий пройшов я шлях,
Гляньте: весь я в рубцях, весь рябію від ран;
Ця — в шинку, як попились, ця — в траншеях, де колись
Ми з французами зійшлись під гучний барабан.
Трам-та-там і т. д.
Вперше я під прапор став, де полковник наш упав,
Де лягло немало лав за Абрамів курган:
Славні роки то були, добре бились ми, коли
Моро штурмом здобули під гучний барабан.
Трам-та-там і т. д.
Руку й ногу я віддав, де гармат іспанських плав
Розтрощив і розметав наш Куртіс-капітан:
Та якби за рідний край Елліот гукнув: "Вставай!" —
Я б за ним пошкандибав під гучний барабан.
Трам-та-там і т. д.
Хоч прошу я на життя, хоч кругом каліка я,
Хоч одягнутий в дрантя, але — сам собі пан —
Я щасливий у шинку, тут, із чаркою в кутку,
Як тоді, коли в полку нам лунав барабан.
Трам-та-там і т. д.
Що ж із того, що шлях часом я гублю в снігах,
Що тулюся по гаях, наче вовк-сіроман!
В час, як торбу я свою тут за чарку віддаю,
Стрів би пекло я в бою під гучний барабан!
Трам-та-там і т. д.
*
Скінчив. Аж бантина вгорі
Здригнулася гнила,
Аж озирці біжать щури
В куток із-під стола.
Скрипаль в кутку, як у норі,-
"Ще!" — в захваті горла.
Тут дівка встала, що в шатрі
Похідному зросла.
Пісня
I я була дівка, коли — не згадать;
Та з хлопцями досі люблю я гулять.
Драгун молодецький мені був за тата —
Чи ж дивно, що завжди люблю я солдата?
Тра-ла-ла, тра-ла-ла,
Люблю я солдата!
Веселого спершу собі юнака
Знайшла я — він був барабанщик полка:
Рум'яні уста і стрункі ноженята —
Ну, як не любить молодого солдата!
Тра-ла-ла, тра-ла-ла,
Любити солдата!
У нього мене був одбив капелан;
Зміняла на церкву я свій барабан:
То перша була в мене зрада і втрата —
Він душу згубив, а я тіло й солдата.
Тра-ла-ла, тра-ла-ла,
Згубила солдата!
Та скоро наскучили дурні святі;
Я з цілим полком загуляла тоді:
Чи плед з позументом, чи бурка космата —
Однаково, тільки б любити солдата.
Тра-ла-ла, тра-ла-ла,
Любити солдата!
Скінчилась війна — і в старці я пішла,
На ярмарку хлопця свого я знайшла:
За славний мундир, хоч над латою лата,
Я знову свого полюбила солдата.
Тра-ла-ла, тра-ла-ла,
Люблю я солдата!
Давно я ходжу, волочусь по краю,
Та з радістю й нині співаю і п'ю —
I, поки ще держиться чарка піднята,
Я п'ю за героя свого, за солдата!
Тра-ла-ла, тра-ла-ла,
За героя-солдата!
*
Фігляр в кутку горілку пив,
Була з ним любка-ковалиха,
Байдужий був їм шум і спів —
Вони любов крутили стиха;
Та ось наш любас, п'яний з лиха,
Дзвінкий цілунок любці дав,
Хитаючись, наладив міха,
Скрививсь і пісню розпочав:
Пісня
Розумний дуріє в хмелю,
Шахрай строїть дурня на сесії;
Я дурнів таких не люблю,
Бо дурень я справжній — з професії.
Бабуся мені букваря
Купила й послала учитися;
Та час тільки згаяв я зря —
Щo б дурнем одразу зробитися!
Раз бешкет я п'яний вчинив —
I руки були мені зв'язані;
У церкві дівча зачепив —
I вилаяв піп мене в кaзанні.
Над блазнем, що крутиться в грі,
Ніхто з вас нехай не знущається:
Я чув, є такий при дворі —
Прем'єром він там називається.
Попи — ці людей у церквах
Гримасами дурять умілими,
Картають веселий наш фах,
Щоб хліба у них не відбили ми.
Я пісню кінчаю, бо вже
Без випивки весь розсихаюся:
Хто дурість в собі береже —
Дурніший за нас, присягаюся!
*
Тут встала бaбище завзята,
Що потихеньку грошенята
З чужих кишень таскати знала,
За що й у воду потрапляла.
Вона любила горянuна,
Але в петлі повис хлопчина!
З зітханням, хлипом почина
Його оплакувать вона.
Пісня
Був горянин у мене Джон,
Він зневажав долин закон,
Гірського клану вірний син
Був славний Джон мій, горянин.
Так слався, слався, смілий Джон,
Мій горянин, одважний Джон!
Усіх долин, усіх сторон
Красою був безстрашний Джон!
Горянська юбка, плед легкий,
Меч біля боку, сам стрункий,
Серця жіночі у полон
Брав горянин, одважний Джон!
Так слався, слався і т. д.
Блукали ми, де Спей і Твід,
Не знали ми турбот і бід,
Бо не боявсь людей з долин
Мій славний Джон, мій горянин.
Так слався, слався і т. д.
Та у вигнання він пішов!
Коли ж усе заквітло знов,
Пробравсь назад через кордон
В мої обійми смілий Джон.
Так слався, слався, і т. д.
Але спіймали Джона, ох!
Замкнули Джона в темний льох!
Всім ворогам, катам проклін!
Повис мій Джон, мій горянин!
Так слався, слався і т. д.
Тепер ходжу з села в село,
Тужу за щастям, що пройшло.
Вина, вина! Як темний сон,
Життя без тебе, любий Джон!
Так слався, слався і т. д.
*
Скрипаль із скрипкою в руках,
Що всюди грав по ярмарках,
Товсту вдову вподобав — страх!
Хоч не до пари
Їй зростом, але в серце шлях
Пробили чари.
Уперся в бік, лице підняв,
Тихенько гаму проспівав —
Одну, дві, три — і після вправ,
Надувши воло,
Він allegretto заспівав
Бравурне соло.