Вона розкладала відбивні на блюдо.
– Та перестань хвилюватися. Сказала ж, що сама з ним розберуся.
Рікс не з'являвся два тижні. Роботи у нас вистачало, ми були зайняті з ранку до вечора. Кілька людей запитували про Дженсона, проте спокійно сприймали новину, що він відправився купувати ще одну заправочну до Арізони. Не обійшлося без допитливих поглядів на нас з Лолою. Ясно, вони думають про те, що ми з Лолою лишилися тут самі. Лолу це не хвилювало, зате я хвилювався, ще й як.
Якось само собою установився розпорядок дня: ми тримали відкритою закусочну і бензоколонку до першої години ночі, потім все зачиняли і йшли спати в бунгало.
Мені не до душі було спати з нею на ліжку Дженсона, та фізичний потяг пересилював, – я навіть не опинався. Часами, коли ми лежали, спустошені черговим жагучим любовним поривом, я уявляв, як Дженсон лежить у своїй ямі в сараї, і по моєму тілу починав струмувати холодний піт. Проте, подібні докори сумління не були притаманні Лолі. Вона поводилася так, ніби Дженсона ніколи не існувало на світі.
До мене стало поступово доходити, що я закохався в Лолу по вуха. Ми проводили разом дні і ночі, наші стосунки були схожі на стосунки чоловіка та дружини. Мої підозри щодо її нещирості і прикидання поступово танули.
Все-таки іноді внутрішній голос прокидався, докоряючи, що я цілком підпав під її вплив, але оскільки Лола жодного разу не згадувала про гроші в сейфі, я незабаром зовсім розслабився і повністю розчинився в коханні та комфорті.
Я майже повірив у те, що моя любов змінила Лолу і викликала взаємне почуття. Тепер вона теж любить мене. Навіть став мріяти про те, як ми будемо з нею так жити завжди, і я забуду минуле.
Понад усе я любив час за півгодини до вранішнього підйому. Ми лежали бік у бік на великому ліжку, дивлячись, як повільно встає сонце над горами, некваплячись обговорюючи прийдешній день, меню і скільки знадобиться продуктів.
Після двох тижнів нашого безхмарного життя, коли ми лежали поруч в один такий ранок, вона несподівано запитала:
– Як ти гадаєш, чи не взяти нам помічника, Чет? Добре було б іноді мати вільний вечір. Ти любиш танцювати? Ми могли б їздити до Уентворта на танці. Давай пошукаємо кого-небудь.
Я ліниво потягся. Ідея була спокуслива. Та я розумів, що це дуже небезпечно.
– Ми не можемо цього дозволити, Лола. Поки що. Якщо ми приїдемо разом в Уентворт, поповзуть плітки. І потім ми вже не зможемо жити так вільно, якщо тут буде сторонній. Треба почекати пару місяців, потім оголосимо, що Дженсон не повернеться, і щось придумаємо.
Вона спустила оголену довгу струнку ногу з постелі.
– Але мені обридло бути прив'язаною до одного місця.
– Потерпи ще трохи. Ми обов'язково щось придумаємо.
Милуючись, я з насолодою спостерігав, як вона йде за своїм халатом, цілковито оголена, несучи своє красиве тіло з лінивою грацією, притаманною більшості італійців – важкуватою, чуттєвою, спокусливою.
– Гаразд, я зачекаю. – Вона вдягла халат. – Ти не зробиш за мене закупи сьогодні вранці? Мені треба зайнятися пирогами, та комусь їхати треба. Я можу приглянути за бензоколонкою, поки печуться пироги.
Я майже попався на вудочку, та зненацька в голову закралася підозра. Що, коли це привід від мене на деякий час позбавитися? Їй не треба зусиль, щоб запросити майстра по сейфах із Тропіка-Спрінгс, котрий благополучно відкриє сейф. Допоки я повернуся з Уентворта, її й слід простигне разом з грошима.
Я уважно поглянув на неї.
З безтурботним виглядом вона розчісувала волосся, наспівуючи собі під ніс. Та я знав, що її зовнішній вид облудний, особливо після сцени з Ріксом.
– Навряд чи це розумно, Лола, – я старався говорити як можна недбаліше, – чим менше я буду показуватися в Уентворті, тим буде краще для мене. Може, ти підготуєш пироги, а я пригляну за ними, поки вони будуть пектися?
Я уважно слідкував за виразом її обличчя, шукав натяк на незадоволеність, що підтвердив би мої сумніви.
Відклавши розчіску, Лола знизала плечами:
– Ну згода, якщо ти берешся приглянути за пирогами. – Вона підійшла і стала в ногах ліжка, уважно дивлячись на мене. – Ти дійсно вважаєш, що тобі небезпечно з'являтися в Уентворті?
– Я не хочу ризикувати.
– Твоя правда. Я не переживу, якщо з тобою щось трапиться.
– Приємно чути.
– Це правда, Чет. – І раптом я почув: – Я ж люблю тебе.
Я зіскочив з постелі і схопив її в обійми.
– Я довго чекав від тебе цих слів. Я просто божеволію за тобою.
Вона міцно обійняла мене:
– Я така щаслива з тобою,Чет. Ніколи не думала, що буду така щаслива, але зрозумій – мені жахливо набридло тут. Одна робота, нічого крім роботи, піти нікуди, мені вже просто млосно від цього місця.
– Трохи потерпи, ми скоро поїдемо звідси. Я теж хочу поїхати, але ми не можемо взяти і покинути все. Продати теж не можна – минуло надто мало часу.
– Що ж, твоя правда, – вона відсунулась, – піду готувати пироги.
Одягаючись, я думав про те, що вона сказала. Про те, що любить мене. Я був просто наверху блаженства. Тепер я вірив їй.
Я пройшов до зали і став готувати каву, поки вона займалася пирогами.
– Чет ... – Вона повернулася, дивлячись мені прямо в обличчя. – Що ти збираєшся робити? Я маю на думці не зараз, а потім. Ти вже думав про це?
– Думав. Як щодо того, щоб для початку вийти за мене заміж?
Вона усміхнулась:
– Я не проти, але хіба нам не доведеться для початку довести, що він мертвий?
– Треба виїхати звідси без зайвих неприємностей. Загубитися, а коли все стихне, одружитися. Як ти дивишся на те, щоб разом зі мною володіти таким закладом, як цей, наприклад, у Флоріді?
– Я б не заперечувала. Ти думаєш використати гроші з сейфа, щоб почати нову справу?
Перший раз вона спом'янула про гроші з сейфа. Недбалим тоном, як ні в чому не бувало. Я уважно поглянув на неї. Проте вона відкрито зустріла мій погляд.
– Саме так.
– З цими грошима ми можемо мати прекрасне підприємство, правда, Чет? Давай поскоріше так і зробимо.
– Спочатку треба знайти спосіб позбавитися від цього хазяйства, Лола.
– Має бути спосіб.
До заправки під'їхала вантажівка і я пішов її обслужити.
Водій захотів поснідати. Потім під'їхали інші вантажівки. Мені більше так і не вдалося поговорити з Лолою. Поставивши пироги в духову шафу, вона перевдяглася і сказала, що виїздить.