Навеснi на його мiсцi молодий буде лист, зелений, вiн з вiтром розмовлятиме, хапатиме жилками своїми сонячний промiнь, пiд дощем купатиметься й росою умиватиметься.
Щоб потiм умерти...
Старе одживаі, нове — народжуіться.
— Хор! хор! хор! — чуіте ви вальдшнеповi "позивнi".
— Б-б-бах!
-— Ну що? — кричить вам з другого кiнця балки приятель. — Пудель?
— Пудель! — одповiдаіте ви.
— Я так i знав! — iронiзуі приятель.
А ви собi думаіте:
— Слава богу, що пудель! Хай собi пташечка живе!
З собакою так само дуже iнтересно полювати вальдшнепа.
З хорошим, певна рiч, собакою.
Стойка... Пiль!.. Бббах!.. i т. д., i т. iн.
А менi здаіться, що не так навiть iнтересно полювати вальдшнепа з собакою, як про те розповiдати.
— Ральф мiй... Не встиг я вилiзти з трамвая в Святошинi, дивлюсь — вiн уже потяг. Я за ним. Тягне, тягне, тягне... Я за ним... Уже й Iрпiнь проминули, а вiн тягне... Бачу, вже ось-ось Коростень, а вiн тягне...
— Слухай, — перебиваі один iз гостей, — давай вип'імо та закусимо, потiм уже хай вiн далi тягне...
1945