Увібрати місто

Сторінка 3 з 5

Прохасько Тарас

____________________

К. у готельному номері. Вона розуміє, що вже час попра цювати, усистематизувати пройдене. К. намагається щось робити.

Приходить С. Вони підсумовують те, що вже є, запла новують останні знимки.

Робота в місті не вдається. Обоє чомусь сумні. До того ж К. непокоїться. Кілька разів вона телефонує з автоматів. Сьогодні фотографування скінчилося дуже скоро. К. поспішає в готель, де має призначену зустріч. С. все ж від проваджує її, йому все важче залишатися без неї.

У барі "Інтуриста" її чекає молодий красень. С. його не знає, хоч розуміє, що той належить до напівзлочинного світу. Вони втрьох випивають каву. Хлопець поводиться дуже експансивно. До того він досить приємний і симпатич ний, дуже говірливий. К. реаґує на нього так само відкрито, як і свого часу на С. Це її характерна особливість. А С. починає боятися за К. Він розуміє, що все це пов’язане з якоюсь небезпекою. Єдине, що він намагається продемон струвати хлопцеві перед тим, як піти, це те, що К. під його захистом.

С. стоїть там, де закінчується майданчик перед готелем і починається парк. Він бачить, як К. з хлопцем виходять із дверей і сідають до автомобіля, який не міг би належати будькому. Ще він бачить, як слідом за ними рушає машина з тими, кого С. знає як тілоохоронців консільйоріінтелек туала (йому ще на початках С. робив якісь знимки за подвійну платню).

____________________

К. буде слухати музику, курити і дивитися на вечірній Львів. А хлопець розповідатиме дуже багато цікавих історій, жартуватиме і дбатиме про те, щоб К. було якнайкраще.

І їй справді було незле, і хлопець видавався цілком приємним. Він навіть запропонував їй не їхати на нудну, хай і потрібну зустріч, а віддатися його смакові та знанню міста. Вона ж тут вперше. І він зможе дуже багато показати.

А, проте, вони вже приїхали.

Де знаходився той ресторанчик, К. вслідкувати не могла. Був ліс, добра дорога, дерев’яний зал, багато машин перед входом. Ресторан був уже зачинений, і в залі сиділи лише свої.

Це вже потім консільйорі спитав К., чи було те, що вона хотіла. Сказав також, що К. поводилася дуже вміло і, напевно, не викликала жодної підозри. Але хай уважає, бо ці люди будуть упевнюватися до кінця. І він не зможе робити більше без шкоди для себе.

____________________

С. просидів на лавці в Єзуїтському городі довше, ніж їздила К. Він з ногами розмістився на заіненій дошці і говорив у диктофон. Цю касету він колись дасть К. Там буде все, що С. знає про злочинний світ з власного досвіду. До того — жодних застережень.

____________________

Коли К. вийшла з готелю, було ще дуже рано. Під парком можна було розгледіти немитий джип.

К. йде до нього.

С. дивиться, як туман виповзає зпоміж дерев, Т. спить, а М. курить траву і крутить нефункціональне радіо, котрим був колись укомплектований джип.

К. смішно, бо Т. і М. вбрані у солдатські шинелі, на ногах — черевики з обмотками, на головах — австріяцькі шапки, а в руках — дерев’яні макети довгих рушниць. Це все буде потрібне для сьогоднішнього плану С.

А той придумав один незрозумілий, але дуже важливий епізод щоденника проінсценізувати на справжньому місці подій.

Вони прийдуть до місця недалеко від вокзалу. Та операція мала б бути вирішальною. Остання спроба захопити залізницю. Гармата з Цитаделі повинна була вдарити по мурі внутрішнього подвір’я великого будинку, пробійна чота вибігала через вулицю в браму того будинку, перебігала через подвір’я і вбігала у пролом до колій.

У щоденнику було написано, що все сталося саме так, пролунав вибух, вояки побігли, вбігли у пролом, залізниці там не було, вони бігли далі, втрапивши у хаотичний лабі ринт переходів, залізниця була десь зовсім поруч, вони блу кали далі, аж поки не вбігли у браму будинку, перетвореного поляками на форт. Звідти ніхто не повернувся.

С. встановив триніг і камеру. М. із Т., плутаючись у шинелях і палицях, бігали сходами, подвір’ями, вздовж мурів. Ландшафт очевидно змінився. К. вимірювала кожен відрізок хронометром.

Нарешті М. із Т. забіжать у якусь щілину, чуючи колію поруч. Повернуться вони через довгий час і з іншого боку.

М. переконаний, що тут є щось нездорове. Експеримент не прояснив нічого. Можна б пробувати ще. Але всім того театру вже забагато.

____________________

Увечері С., К., М., Т. сидять у лабораторії С. На двох настінних екранах вони переглядають все відзняте для К.

На один екран наведено епідіаскоп. Туди С. вкладає фотографії місць подій, стилізовані під той листопад, фотографії міської топографії зверху, схеми переміщень і стрільби, сторінки щоденника. Він творить постійний, але змінний колаж.

На другому екрані висвічуються ті слайди, що не сто суються безпосередньо справи.

М. цілий час виголошує свої містичні страхи в часі ранішнього експерименту, Т. вносить якісь уточнення до кожної фотографії й записує для К. покадровий коментар. С. знає, що ранкова таємниця може викритися лиш у такий спосіб — змішувати знимки ще і ще. Він не виймає рук з полички епідіаскопа. А К. відсторонено сидить поруч, натискаючи кнопку дистанційного управління, і довго дивиться на ті слайди, де вона в місті, де їхній карнавал, де М. і Т., де С. сфотографував її за роботою.

Вона зупинилася на особливо гарних знимках, зробле них вночі на чортовому колесі.

С. розклав фотографії всіх тих дворів зверху, поруч із фотографією залізниці.

Всі змучилися. Вирішили піти до кухні покурити з кавою.

С. залишається, бо відчуває близькість чогось. Він побачив на слайді силует Цитаделі за постаттю К. Він побачив ті бійниці, що скеровані в бік вокзалу, уявив, як могла стояти там гармата.

С. ще раз розклав усі подвір’я біля колії. Тепер обидві проекції на стіні поруч. С. домалює грубим маркером на схемі Цитадель, лінії вогню.

Тепер видно зверху весь лабіринт із входом через щілину, в котру вбігали вранці. Видно сусіднє подвір’я, за стіною якого — колія. І видно, як через вузькість амбразури бракує кількох метрів, не врахованих тоді артилеристами, щоб роз бити ту стіну.

Отже, пробили стіну поруч. Стіну, за котрою не залізни ця, а довгий ряд нових подвір’їв, переходів, брам. Отже, пробивна чота вибігла в подвір’я, опинилася перед проло мом, кинулась через нього — і потрапила в нікуди. Вокзал не штурмувався. Вокзал залишився у поляків. А пробійна чота блукала аж до випадкового натраплення на форт.