— Пожалуйте, ваші величності!
Грубі ж гроші на їх заробити можна.
Ви ж тільки подумайте, — якби отак зібрати їх усіх та, приміром, хоч у Муссурі…
По сертифікату б платили, щоб подивитись тільки на них…
Не вміємо ми так, як за кордоном. Там навіть помиї й ті використовуються…
ТУТ МИ ПАСЕМО ЗАДНІХ…
Ні, таки хоч що ви там не говоріть, а країна ми дуууже відстала.
У хвості ми, товариші, плентаємось, і у довжелезнім хвості…
Проти закордону, звичайно.
Ох і відстали ж! Років, мабуть, на п'ятсот!
Бомби там у 125 пудів вагою роблять, та в два сажні завдовжки, та на сажень завширшки… Гахне тая бомбочка — й десятисажнева яма вам…
Танки там уже літають. Має така "танька" дванадцять кулеметів і дві гармати. Пишуть, що п'ятдесят таких "цяцьок" одним нальотом можуть зруйнувати дощенту такі міста, як НьюЙорк, Париж або Лондон.
Ну та це ще нічого. Це їм потрібне, бо вони, всі оті держави, дай бог їм здоров'я, — всі вони проти війни, всі вони пацифісти і всі вони в одну душу за "відновлення зруйнованого війною світового господарства".
А само собою розуміється, що без танка та без бомби на сто двадцять п'ять пудів народного господарства не відновиш.
Ми — головорізи, ми — шибеники, у нас нема нічого святого, ми — злодії, так що нам зазирати, власне, нема чого на їхні танки.
Бо коли всі ті пацифісти сунуться "відновляти" наше господарство, все 'дно яканебудь сотня з якоїнебудь тердивізії крикне:
— Дайош літательную таньку!
І "дайош"… І буде та "танька" літати в нас… Та ще дивитиметься "козарлюга" в "багатирці" на неї, ляпатиме рукою по "таньці":
— Що, голубочко, залетіла?! Єто тобі не Америка! У нас зсадимо, брат, швидко…
Так що танки матимемо, коли буде в їх потреба…
Цікавіше інше.
Візьмім, приміром, Англію.
Ось-ось там влада буде в руках робітничної партії… Макдональд за прем'єра, інші "робітники" теки різні порозбирають… І що ж?
А те, що не встигла робітнича партія перевагу на виборах дістати, Макдональд зразу до короля і стукстук:
— Ваша величність, пожалуйте лорда! І товаришам по перу, хоч по маленькому…
От що значить англійці. А ми?
Сім років самі державою правимо, сім років повновладні хазяї.
— А хто в нас править?!
— Товариш Петровський!
— А хто він такий?
— Робітникметаліст!
— А ще хто?
— Товариш Чубар!
— А хто він такий?
— Робітникметаліст!
Або (ще краще):
— Хто?
— Одинець!
— Хто він?
— Селянин!
— Маєтковий стан?
— Свита, вибійчані штани, капелюха, кошик і ціпок! Ну що за влада?!
Та дать йому моментально "лорда"! Хіба нам шкода, чи що?!
Дать йому й лорда, й графа, й дона, й фона, й пера. Хай тоді поміряються з нами…
Це найголовніше, помоєму, завдання VIII з'їзду Рад!
ПРО СВИНІ, ПРО ПОРОСЯТА, ПРО КОВБАСИ, ПРО КЕНДЮХ ТА ПРО РІЗНІ ДУЖЕ СМАЧНІ РЕЧІ
1. ЩО ТАКЕ Є СВИНЯ
Свинею зветься така людина… (Стій-стій-стій! Не туди заїхав… Отак завсіди, як про свиню почнеш, так когось із знайомих і згадаєш…)
Свинею зветься така тварина, що має чотири ноги, одне рило, один гвинтом хвіст, пару ушей, любить, коли їй кричати: "Пацьпацьпацьпацюуу". Дуже не любить, коли на неї гримнути: "Чучу, бодай тобі була здохла".
Оце є свиня.
Свиня хрюкає, чим і відрізняється від собаки, бо собака гавкає… Крім того, між свинею та собакою є ще одна велика різниця. Собаку завсіди звуть або Лапко, або Рябко, або Бровко, а свиней ніколи так не звуть. Свиню звуть або Чушка, або Ряба, або Біла…
До свиней неґречно раніше ставилися, зневажали свиней, глузували з них…
Що, мовляв, з неї, коли вона свиня? Свиня — й квит…
А потім, як додивилися, як зважили, як підрахували — лелечко моє! Не свиня, а банок. Справжнісінький тобі банок або кооперативне кредитове товариство, куди можна складати все, що є в тебе зайвого, а воно тобі росте, а воно тобі на нього відсотки пруть.
2. ЧЕРЕЗ ЩО Ж СВИНЯ В БАРИНІ ПОТРАПИЛА, А БАРИНЯ В СВИНІ
Через що?
Ану, де ви такої барині знайдете, щоб ти її годував, а вона тобі такуо користь давала?
Ви найдіть денебудь такуо бариню, щоб вона вам разом із барином за 10 років дала 40 000 000 (сорок мільйонів) паненят.
Знайдете?
Та ніколи в світі.
Хоч воно, положим, пани, коли ще мали якономії, плодилися дуже добре, але яка з того користь була?
Що ото паненята горобців з централок на селі стріляли та народ православний полохали… А хіба з нього, з того пана, смальцю натопиш?
Тожбо то й є.
А добра свиня та красивий русявий молодцюватий кнур, як підрахував один професор, за 10 років можуть дати приплоду 40 000 000 свиней.
От і порівняйте їх з паном та з баринею. І вийде, що свиня — бариня, а бариня — "свиня". Що кнур — барин, а барин — "кнур".
Певна річ, що бариня — "свиня" в старому розумінні, коли так дивитись на свиню, як колись на неї дивились.
А як узяти користь од справжньої свині, то далеко барині до неї.
Панів позбулися — заводьте натомість свиней. Свиня на землю не зазіхатиме, четвериками не їздитиме, працювати на неї треба значно менше, як на пана, а користі від одної свині куди більше, як од усіх панів на цілім білім світі.
3. ЗА ВІЩО ТУЮ СВИНЮ ХВАЛЯТЬ
А як же ж її не хвалити?
Купили ви свиню, приміром. Не свиню, а порося. Замішали їй мішанки там чи чого іншого, разів кільканадцять винесли — зирк: уже підсвинок.
Не встигли ви того підсвинка в саж закинути, ось тобі ж була покрова, ось заговіни на пилипівку, незчулись, як три тижні й пилипівки промайнули, а ваш уже "підсвинок" у сажі не вміщається.
А перед різдвом уже всім посемейством на "підсвинку" сидите, "давите", смалите, скребете й чините… Жінка біга, мов менинниця, Васько кричить:
— Тату, мені хвоста!
Килинка репетує:
— Мені вуха!
Кум пляшкою зпоза тину помахує:
— З ковбасами, Кіндратовичу!
А ви прямо мов князь: ні підходу до вас, ані приступу.
Бо де ж таки: липівка сала — пудів так на п'ять (кумові ви кажете: "Та, мо', там з півпуда й надрав! Паршиве порося таке, зачучвірене". Обов'язково так кажіть, бо позичатиме, лиха личина), ковбас чотири окості, ніжки, голова, почеревина… Та нічого тобі не пропада марно… 85 відсотків живої ваги з свині всі йдуть на користь. Тільки 15 відсотків (кістки) і викидаються… Та й то вже після того, як холодцю мисок із вісім стоїть у льоху та першого дня чекає.