— Та вам це тільки на користь, — сухо додав Айшем.
Ми потисли один одному руку, і я пішов. М'Джі рушив за мною. Ми мовчки спустилися разом у ліфті. А коли опинились на вулиці, Фіалка підійшов з правого боку до мого "крайслера" й сів у нього.
— У твоєму смітнику знайдеться щось випити?
— Скільки завгодно, — відказав я.
— Їдьмо хильнемо трохи.
Був тихий вечір. Ми їхали до мене в Берглунд. Я почував себе змореним, старим і нікому не потрібним. [130]