Приснилося мені, що я шукала щось,
десь, мабуть, сховане або загублене
під ліжком, під сходами,
за старою адресою.
Копирсалась у шафах, коробках, шухлядах,
сповнених пусто речей не до речі.
Витягала з валізок
відбуті літа і мандрівки.
Витрясала з кишень
пожовклі листи і не до мене листя.
Пробігала задихана
крізь свої, не свої
неспокої, покої.
Грузла в тунелях снігу
й непам'яті.
Плуталась в корчах колючих
і домислах.
Розгортала повітря
й молоду травичку.
Намагалася встигнути,
перш ніж спуститься смерк предковічний,
курок і тиша.
У кінці і сама вже не знала,
що шукала так довго.
Збудилась.
Подивилась на годинник.
Сон тривав неповних дві з половиною хвилини.
Ось до яких викрутасів час змушений вдаватись,
відколи почав натрапляти
на голови сонні.